Меню

П О С Т А Н О В А ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)

                                    

                        П О С Т А Н О В А
                      ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

            Про запровадження мораторію на ліквідацію,
         відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів
                   (дитячих, професійних тощо)

     ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 36-37,
                                                       ст.516 )
 

     Зважаючи на те, що в Україні відбувається поступове зменшення
оздоровчих  закладів  через продаж,  перепрофілювання,  передачу в
оренду або ліквідацію,  а проблема якісного оздоровлення населення
стає   дедалі   актуальнішою,  та  з  метою  розвитку  вітчизняної
санаторно-курортної  справи,  створення   сприятливих   умов   для
суб'єктів  господарювання,  що спеціалізуються на наданні послуг з
оздоровлення населення,        Верховна        Рада        Україна
п о с т а н о в л я є:

     1. Рекомендувати органам державної влади та органам місцевого
самоврядування,  засновникам   (власникам)   оздоровчих   закладів
тимчасово,  до схвалення відповідного закону,  припинити прийняття
рішень  та  призупинити  виконання  вже   прийнятих   рішень   про
ліквідацію,   відчуження,   перепрофілювання,  передачу  в  оренду
оздоровчих закладів для провадження діяльності,  не  пов'язаної  з
оздоровленням та відпочинком.

     2. Кабінету Міністрів України у термін до 20 квітня 2009 року
розробити  проект  закону  про  заборону  ліквідації,  відчуження,
перепрофілювання,   передачі  в  оренду  оздоровчих  закладів  для
провадження  діяльності,  не   пов'язаної   з   оздоровленням   та
відпочинком.

     3. Ця Постанова набирає чинності з дня її опублікування.
 

 Голова Верховної Ради України                            В.ЛИТВИН

 м. Київ, 17 березня 2009 року
          N 1137-VI

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про Загальнодержавну програму "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року

                  З А К О Н   У К Р А Ї Н И

                  Про Загальнодержавну програму
              "Національний план дій щодо реалізації
                 Конвенції ООН про права дитини"
                      на період до 2016 року

  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 29, ст.395 )
 

     Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

     1. Затвердити Загальнодержавну  програму  "Національний  план
дій  щодо  реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до
2016 року (далі - Програма), що додається.

     2. Кабінету Міністрів України:

     протягом трьох місяців з дня набрання  чинності  цим  Законом
розробити  та  затвердити  заходи щодо виконання Загальнодержавної
програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН  про
права дитини" на період до 2016 року;

     при підготовці проекту закону про Державний бюджет України на
відповідний рік  передбачати  видатки  на  забезпечення  виконання
заходів Програми.

     3. Раді   міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  обласним,
Київській та Севастопольській  міським  державним  адміністраціям,
органам   місцевого   самоврядування   при   підготовці   проектів
відповідних бюджетів передбачати видатки для фінансування  заходів
Програми  щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період
до 2016 року.

     4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 

 Президент України                                        В.ЮЩЕНКО

 м. Київ, 5 березня 2009 року
          N 1065-VI
 

                                            ЗАТВЕРДЖЕНО
                                          Законом України
                                 від 5 березня 2009 року N 1065-VI

                    ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА
              "Національний план дій щодо реалізації
                 Конвенції ООН про права дитини"
                      на період до 2016 року
 

                             Розділ I

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Україна як член міжнародного  співтовариства  бере  участь  у
діяльності зі створення сприятливого для дітей середовища, в якому
гідний розвиток і захист  їх  прав  забезпечується  з  дотриманням
принципів демократії,  рівності, миру, соціальної справедливості з
урахуванням моральних засад та традиційних цінностей  українського
суспільства, спрямованих на зміцнення сім'ї та морального здоров'я
дітей в Україні.

     Підсумковим документом Спеціальної сесії  в  інтересах  дітей
Генеральної Асамблеї ООН "Світ, сприятливий для дітей", підписаним
Кабінетом Міністрів України 10 травня 2002 року,  визначено чотири
пріоритетні  напрями  діяльності:  пропагування  здорового способу
життя;  забезпечення  можливості  здобувати  високоякісну  освіту;
захист    дітей   від   жорстокого   поводження,   насильства   та
експлуатації;  боротьба  з   ВІЛ/СНІДом,   а   також   передбачено
глобальний  план  дій,  орієнтований  на розвиток і захист прав та
інтересів  підростаючого  покоління,  і  завдання,   які   світова
спільнота має виконувати для дітей та разом з дітьми.

     Ця Програма  має  на  меті  об'єднати в єдину систему зусилля
держави щодо захисту прав дітей.

                            Розділ II

                    МЕТА І ЗАВДАННЯ ПРОГРАМИ,
                   ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЇЇ ВИКОНАННЯ

     Метою Програми  є  забезпечення  оптимального  функціонування
цілісної системи захисту прав дітей в Україні відповідно до  вимог
Конвенції ООН про  права дитини (
995_021 ) та з урахуванням цілей
розвитку,  проголошених Декларацією тисячоліття ООН (
995_621 ), і
стратегії  Підсумкового  документа  Спеціальної  сесії в інтересах
дітей Генеральної Асамблеї ООН "Світ, сприятливий для дітей".

     1.  Охорона  здоров'я  та  формування здорового способу життя
дітей

     1.1. Охорона здоров'я

     Мета -   створення   умов  для  народження  здорової  дитини,
збереження  здоров'я  кожної  дитини   протягом   усього   періоду
дитинства, забезпечення доступу до високоякісних медичних послуг.

     Основні завдання:

     забезпечення рівного  доступу  всіх жінок незалежно від місця
проживання  та  соціального  статусу  до  високоякісних   медичних
послуг,  що  надаються  вагітним,  створення  умов  для  безпечних
пологів, для чого:

     - знизити  до  2010  року  рівень  мертвонародженості  на  20
відсотків;

     - збільшити до 2010 року питому вагу нормальних пологів до 70
відсотків порівняно з 2007 роком;

     - забезпечити до 2010 року народження не менш як 90 відсотків
дітей   у  закладах  охорони  здоров'я,  що  відповідають  статусу
"Лікарня, доброзичлива до дитини";

     створення безпечного та сприятливого середовища для  розвитку
дитини, збереження її здоров'я та життя, для чого:

     - сприяти  досягненню  до  2015  року рівня виключно грудного
вигодовування не  менш  як  60  відсотків  дітей  віком  до  шести
місяців;

     - знизити до 2016 року на дві третини рівень смертності дітей
віком до п'яти років порівняно з 1990 роком;

     - забезпечити  фахове  консультування  у  пологових  будинках
батьків, у яких народилися діти з вродженими вадами розвитку;

     підвищення якості  та  розширення обсягу медичних послуг,  що
надаються неповнолітнім дітям,  для  чого  знизити  до  2010  року
рівень смертності неповнолітніх дітей на 10 відсотків;

     здійснення заходів,   спрямованих   на   запобігання  дитячій
інвалідності  та  поліпшення  стану  надання   медичної   допомоги
дітям-інвалідам, для  чого  знизити до 2010 року рівень смертності
від вроджених вад розвитку  дітей  віком  до  одного  року  на  10
відсотків та дітей віком до 18 років - на 10 відсотків;

     здійснення реорганізації  системи  охорони  здоров'я  дітей і
матерів,  надаючи пріоритет  розвитку  мережі  закладів  первинної
безкоштовної медико-санітарної допомоги,  та вдосконалення системи
спеціалізованої  медичної  допомоги  відповідно   до   міжнародних
стандартів, для чого:

    - забезпечити до 2010 року проведення  медичного  огляду  всіх
дітей;

     - завершити до 2016 року переоснащення  медичним  обладнанням
дитячих  та  родопомічних  закладів  охорони здоров'я,  збільшивши
виробництво та використання медичного обладнання, яке виробляється
вітчизняними виробниками, не менш як у два рази;

     забезпечення заходів,   спрямованих   на   лікування  дитячих
патологій,  які на сьогодні не  лікуються  в  Україні,  визначення
дієвого механізму відповідного лікування дітей у медичних закладах
інших країн.

     1.2. Протидія ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та наркоманії

     Мета - обмежити поширення серед дітей ВІЛ/СНІДу, туберкульозу
та наркоманії.

     Основні завдання:

     забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби з
туберкульозом,    наркоманією,    ВІЛ/СНІДом,     захисту     прав
ВІЛ-інфікованих  і  хворих  на  СНІД  дітей,  зменшення  небезпеки
інфікування ВІЛ-уразливих категорій дітей, для чого:

     - забезпечити до 2010 року доступ до  відповідної  інформації
та комплексу послуг для зменшення ризику інфікування ВІЛ,  а також
до лікування та догляду не менш як за 75 відсотками  неповнолітніх
дітей, які опинилися в скрутних життєвих обставинах;

     - забезпечити зменшення до 5 відсотків показника передачі ВІЛ
від матері до дитини;

     - забезпечити до 2010 року доступ не  менш  як  95  відсоткам
ВІЛ-інфікованих жінок  до  послуг  із запобігання передачі ВІЛ від
матері до дитини;

     - забезпечити до  2016  року  за  рахунок  коштів  державного
бюджету   лікарськими   засобами   для   лікування   ВІЛ/СНІДу  та
опортуністичних інфекцій не менш як 90 відсотків хворих дітей;

     підвищення рівня  обізнаності   населення   щодо   ВІЛ/СНІДу,
туберкульозу  та наркоманії,  формування толерантного ставлення до
ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД і наркоманію дітей, для чого:

     - щороку проводити в засобах масової інформації всеукраїнську
інформаційну   кампанію,  спрямовану  на  формування  толерантного
ставлення до ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД дітей;

     - забезпечити до 2010 року інформування 100  відсотків  дітей
старшого шкільного віку про те, як захистити себе від захворювання
на ВІЛ/СНІД;

     - проводити   наукові   дослідження   з    питань    вивчення
особливостей поширення ВІЛ/СНІДу серед дітей та можливих наслідків
цього захворювання;  розробляти вітчизняні засоби  профілактики  і
діагностики ВІЛ-інфекції у дітей та жінок;

     - щороку проводити в засобах масової інформації всеукраїнську
інформаційну кампанію,  спрямовану на формування громадської думки
щодо  наслідків наркотичної залежності та неприйнятності будь-яких
форм розповсюдження наркотиків.

     1.3. Оздоровлення та відпочинок

     Мета - реалізація права  кожної  дитини  на  оздоровлення  та
відпочинок  шляхом  запровадження  комплексу  спеціальних  заходів
соціального,  виховного,  медичного,   гігієнічного,   спортивного
характеру,  спрямованих  на поліпшення та зміцнення стану здоров'я
дітей, організацію їх змістовного відпочинку.

     Основне завдання  -   збереження,   розвиток   та   ефективне
використання  мережі відповідних дитячих оздоровчих закладів,  для
чого:

     забезпечити до 2010 року оздоровлення  в  дитячих  оздоровчих
закладах  не  менш  як 50 відсотків,  до 2016 року - не менш як 70
відсотків дітей шкільного віку;

     забезпечити до 2010  року  оздоровлення  всіх  дітей-сиріт  і
дітей, позбавлених батьківського піклування;

     забезпечити до 2010 року оздоровлення не менш як 70 відсотків
дітей із малозабезпечених, багатодітних та неповних сімей;

     забезпечити до   2016   року    обладнання    за    принципом
архітектурної   доступності   всіх   дитячих  оздоровчих  закладів
пристроями для доступу дітей та дорослих із  обмеженими  фізичними
можливостями.

     1.4. Фізичне виховання

     Мета -  створення  належних  умов для збереження та зміцнення
фізичного здоров'я дітей, формування здорового способу життя.

     Основне завдання - створення до 2010 року умов для оздоровчої
рухової активності дітей в обсязі не менш як 5-6 годин на тиждень.

     2. Освіта

     Мета -  створення  рівних  умов  для доступу кожної дитини до
високоякісної    освіти    (дошкільної,    загальної    середньої,
позашкільної,   професійно-технічної  і  вищої)  для  забезпечення
розвитку особистості, суспільства і держави.

     Основні завдання:

     збільшення кількості дітей, які відвідують навчальні заклади;

     забезпечення до  2010  року  всіх  дітей-інвалідів  послугами
навчальних  закладів  незалежно від стану здоров'я цих дітей та їх
місця проживання і виховання;

     забезпечення високоякісними освітніми послугами, для чого:

     - запровадити з 2009 року систематичний моніторинг діяльності
дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних і
вищих навчальних закладів із визначенням їх рейтингу  та  щорічним
оприлюдненням результатів у засобах масової інформації;

     - розробити   та  почати  впровадження  з  2010  року  нового
покоління   вітчизняних,   зокрема    електронних,    підручників,
навчальних    посібників,    у    тому   числі   для   спеціальних
загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів для дітей,  які  потребують
корекції  фізичного  та (або) розумового розвитку),  відповідно до
сучасного рівня розвитку високих  технологій  та  забезпечити  для
цього  доступ  до  мережі  Інтернет дошкільних,  загальноосвітніх,
позашкільних, професійно-технічних і вищих навчальних закладів;

     протягом 2010  року   забезпечити   всі   навчальні   заклади
українізованою  версією  програмного  продукту  (Microsoft  Office
тощо).

     3. Культурний і духовний розвиток дитини

     Мета - розвиток творчого  потенціалу  дітей,  організація  їх
естетичного та патріотичного виховання.

     Основні завдання:

     створення рівних  умов  для  доступу  кожної дитини до послуг
закладів соціально-культурної сфери;

     оновлення до  2016  року  бібліотечного  фонду   дитячої   та
юнацької  літератури і періодичних видань для дітей та підлітків у
всіх бібліотеках, зокрема в сільській місцевості;

     заборона розміщення  реклами  (крім  соціальної  реклами)   у
підручниках,  щоденниках  та  іншій друкованій продукції шкільного
призначення;

     підвищення рівня  естетичного  та   патріотичного   виховання
дітей,    зокрема,   забезпечення   до   2016   року   працівників
соціально-культурної сфери методичною  літературою  для  роботи  з
дітьми різних груп з питань культурного та духовного розвитку.

     4. Захист прав дітей різних категорій

     4.1. Соціальне забезпечення та підтримка сімей з дітьми

     Мета -  створення умов для утвердження в суспільстві сімейних
цінностей, матеріального забезпечення сімей з дітьми, забезпечення
їх  морального здоров'я,  виховання відповідального батьківства та
запобігання соціальному сирітству.

     Основні завдання:

     підвищення рівня народжуваності;

     подолання бідності серед дітей та сімей з дітьми;

     заохочення трудової активності  сімей  з  дітьми,  підвищення
рівня  економічної  спроможності  сімей  з  дітьми та посилення їх
соціального захисту;

     підвищення рівня    культури     сімейних     стосунків     і
відповідальності  батьків  за  виконання  своїх  обов'язків шляхом
активізації участі батьків у  семінарах,  тренінгах,  що  сприяють
формуванню сімейних цінностей;

     забезпечення розвитку  та  доступності  соціальних послуг для
сімей з дітьми;

     розроблення та впровадження системи підготовки дітей і молоді
до  сімейного  життя  та відповідального батьківства з урахуванням
моральних засад та традиційних цінностей українського суспільства,
спрямованої  на  зміцнення  сім'ї  та  морального здоров'я дітей в
Україні.

     4.2. Запобігання     соціальному     сирітству,     подолання
бездоглядності та безпритульності серед дітей

     Мета -  організація  результативної  роботи  щодо запобігання
соціальному сирітству,  реабілітації бездоглядних та безпритульних
дітей,   розвитку   сімейних  форм  виховання  дітей,  позбавлених
батьківського піклування,  бездоглядних та безпритульних, схильних
до бродяжництва.

     Основні завдання:

     удосконалення системи  соціальної роботи з сім'ями,  що мають
дітей і опинилися в складних життєвих обставинах;

     запобігання соціальному  сирітству  дітей  з  раннього  віку,
сприяння   діяльності   в  родопомічних  закладах  консультаційних
пунктів  соціально-психологічної  допомоги,  центрів   матері   та
дитини, для чого:

     - запобігати відмові батьків від дітей раннього віку,  в тому
числі дітей з вродженими вадами розвитку;

     - своєчасно виявляти  бездоглядних  та  безпритульних  дітей,
влаштовувати   їх   на  виховання  в  заклади  сімейного  типу  та
соціального захисту;

     - встановлювати статус дитини-сироти або дитини,  позбавленої
батьківського  піклування,  не  пізніш  як  через два місяці після
виявлення дитини, яка залишилася без батьківського піклування;

     удосконалити процес     реабілітації     бездоглядних      та
безпритульних дітей та їх сімей, для чого:

     - упорядкувати  до  2010  року систему обліку бездоглядних та
безпритульних дітей (у відповідних організаціях незалежно  від  їх
форм власності);

     - до   2010   року   зменшити   кількість   бездоглядних   та
безпритульних дітей  на  60  відсотків,  до  2012  року  -  на  75
відсотків, до 2015 року - на 95 відсотків.

     4.3. Соціальний  захист  дітей-сиріт  та  дітей,  позбавлених
батьківського піклування

     Мета - створення умов для реалізації права кожної  дитини  на
виховання в сім'ї.

     Основні завдання:

     реформування системи   закладів  для  дітей-сиріт  та  дітей,
позбавлених батьківського піклування;

     розроблення стандартів функціонування  системи  закладів  для
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

     розроблення та  запровадження  механізму  фінансування потреб
дітей-сиріт та дітей,  позбавлених  батьківського  піклування,  за
принципом "гроші ходять за дитиною";

     розроблення та   запровадження   відповідного   механізму  із
забезпечення  дітей-сиріт  та  дітей,  позбавлених   батьківського
піклування, якісним та достатнім харчуванням, одягом; забезпечення
відповідної профілактики захворюваності та  ефективного  лікування
таких дітей;

     приведення у відповідність із міжнародними договорами України
процедури усиновлення іноземцями дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського  піклування,  забезпечення  ефективного  контролю за
захистом прав та інтересів дітей, усиновлених іноземцями;

     забезпечення функціонування системи  моніторингового  нагляду
за  захистом прав дітей-сиріт та дітей,  позбавлених батьківського
піклування;

     розвиток сімейних  форм  виховання  дітей-сиріт   та   дітей,
позбавлених   батьківського   піклування  (усиновлення,  опіка  та
піклування,  створення дитячих будинків сімейного типу,  прийомних
сімей), для чого:

     - збільшити  до  2010  року  втричі  порівняно  з  2005 роком
кількість дітей,  усиновлених громадянами України.  До  2010  року
забезпечити  усиновлення  15  відсотків,  а  до  2016  року  -  25
відсотків  дітей-сиріт   та   дітей,   позбавлених   батьківського
піклування;

     - збільшити   рівень   влаштування   дітей-сиріт   та  дітей,
позбавлених батьківського піклування,  у будинки сімейного типу  і
прийомні сім'ї у 2010 році - до 40 відсотків,  у 2016 році - до 80
відсотків;

     - зменшити  кількість  дітей-сиріт  та   дітей,   позбавлених
батьківського   піклування,   які   виховуються   в  закладах  для
дітей-сиріт та  дітей,  позбавлених  батьківського  піклування,  у
2010 році - до 20 відсотків, у 2016 році - до 13 відсотків;

     - забезпечити  до  2010  року  доступ не менш як 95 відсоткам
населення до повної та об'єктивної інформації з питань влаштування
дітей-сиріт  та  дітей,  позбавлених батьківського піклування,  до
будинків сімейного типу і прийомних сімей;

     забезпечення захисту прав вихованців закладів для дітей-сиріт
та дітей, позбавлених батьківського піклування, для чого:

     - ухвалювати  рішення  щодо  збереження  житлових  та   інших
майнових  прав  дітей-сиріт  та  дітей,  позбавлених батьківського
піклування,  не пізніш як через  місяць  від  дня  надання  дитині
відповідного статусу;

     - забезпечити  випускників  шкіл-інтернатів,  які  потребують
житла,  соціальним  гуртожитком,  створити умови для їх доступу до
психологічних,     соціально-педагогічних,     соціально-медичних,
юридичних, інформаційних та інших послуг;

     - удосконалити механізми збереження житлових та майнових прав
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

     - створити умови для адаптації молоді з числа дітей-сиріт  та
дітей, позбавлених батьківського піклування, до самостійного життя
та їх доступу до різних видів соціальних послуг.

     4.4. Захист дітей-інвалідів

     Мета -  забезпечення  соціального  захисту   дітей-інвалідів,
надання   високоякісних   психологічних,   соціально-педагогічних,
соціально-медичних,  юридичних,  інформаційних  та  інших   послуг
дітям-інвалідам та сім'ям, які ними опікуються; створення умов для
реалізації їхнього особистісного потенціалу.

     Основні завдання:

     створення умов для виховання та догляду за  дитиною-інвалідом
у сім'ї;

     надання допомоги і підтримки дітям-інвалідам, забезпечення їх
соціального супроводу з метою самореалізації, для чого забезпечити
надання:

     - психологічних,  соціально-педагогічних, соціально-медичних,
юридичних,  інформаційних та інших послуг до 2010 року не менш  як
80  відсоткам,  до  2016 року - усім дітям-інвалідам відповідно до
потреби;

     - волонтерської  допомоги  до  2010  року  не  менш   як   60
відсоткам,  до 2016 року - не менш як 80 відсоткам дітей-інвалідів
відповідно до потреби.

     4.5. Захист  дітей-біженців,  дітей,   які   перебувають   на
території   України  без  законних  представників,  та  дітей  без
громадянства

     Мета -  забезпечення  соціальної  адаптації  дітей,   які   є
шукачами  притулку  без  супроводу  дорослих,  та  дітей  з  родин
біженців.

     Основні завдання:

     створення умов для  влаштування  дітей-біженців,  дітей,  які
перебувають  на  території України без законних представників,  та
дітей без громадянства, сприяння їх об'єднанню з сім'ями;

     забезпечення доступу  дітей,  які  перебувають  на  території
України без законних представників,  та дітей-біженців до навчання
(у школі або за індивідуальною  навчальною  програмою)  і  програм
розвитку особистості.

     4.6. Боротьба з використанням дитячої праці

     Мета -  запобігання  найгіршим  формам  дитячої  праці  та їх
ліквідація шляхом запровадження ефективних економічного, правового
і  соціального  механізмів,  спрямованих на запобігання порушенням
законодавства щодо застосування праці дітей.

     Основні завдання:

     розроблення та  запровадження  механізму  взаємодії   органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування,  професійних
спілок та організацій роботодавців, інших громадських організацій,
до сфери діяльності яких належить здійснення заходів,  спрямованих
на боротьбу із застосуванням найгірших форм дитячої праці;

     забезпечення реалізації   права   дитини   на   захист    від
економічної  експлуатації  та  від виконання будь-якої роботи,  що
може бути небезпечною для її здоров'я, стати перешкодою у здобутті
нею освіти чи завдавати шкоди фізичному,  розумовому,  духовному і
моральному розвитку, для чого:

     - запровадити  починаючи  з  2009  року  систему  моніторингу
застосування   дитячої   праці   на  підприємствах,  в  установах,
організаціях усіх форм власності;

     - інформувати населення про ситуацію із  застосуванням  праці
дітей  в  Україні  через  засоби  масової  інформації,  а також на
підприємствах, в установах та організаціях, навчальних закладах;

     - забезпечити надання послуг з фізичної, психічної і духовної
реабілітації  дітей,  які  були залучені до найгірших форм дитячої
праці;

     - забезпечити до 2010 року можливість доступу до безперервної
освіти не менш як 70 відсотків дітей, які працюють.

     4.7. Ліквідація  торгівлі  дітьми,  сексуальної експлуатації,
інших форм жорстокого поводження з ними

     Мета - ліквідація торгівлі дітьми,  сексуальної експлуатації,
інших  форм  жорстокого  поводження  з  ними;  створення  умов для
ефективної реабілітації дітей.

     Основні завдання:

     підвищення ефективності  профілактичної  та   роз'яснювальної
роботи  серед  батьків з метою запобігання жорстокому поводженню з
дітьми;

     удосконалення процедур щодо виявлення  дітей,  які  потерпіли
від  сексуальної експлуатації,  інших форм жорстокого поводження з
ними;

     створення системи реабілітації  та  реінтеграції  дітей,  які
потерпіли від торгівлі ними,  сексуальної експлуатації, інших форм
жорстокого поводження;

     забезпечення функціонування   системи   захисту   дітей   від
жорстокого   поводження,   проведення  відповідної  профілактичної
роботи.

     4.8. Захист прав дітей, які вчинили правопорушення

     Мета -  профілактика  правопорушень  з  боку  дітей,   значне
зменшення кількості злочинів,  вчинених дітьми, приведення умов їх
утримання у спеціальних установах для  дітей  у  відповідність  із
міжнародними стандартами.

     Основні завдання:

     активізація профілактичної   роботи   з   метою   запобігання
правопорушенням у дитячому середовищі, для чого:

     - запровадити у практику новітні методи  та  форми  роботи  з
дітьми, схильними до правопорушень;

     - підвищити   рівень   обізнаності  дітей  шкільного  віку  з
правових питань;

     вдосконалення моніторингу щодо:

     - стану  дитячої  злочинності  та  злочинів,  вчинених  проти
дітей;

     - стану   дотримання   прав,   а  також  створення  умов  для
перебування дітей у приймальниках-розподільниках для дітей органів
внутрішніх   справ,   слідчих   ізоляторах,  спеціальних  виховних
установах  Державного  департаменту  України  з  питань  виконання
покарань,  школах  соціальної реабілітації та професійних училищах
соціальної реабілітації органів освіти;

     забезпечення соціального  патронажу  дітей,  які   відбувають
покарання у спеціальних виховних установах Державного департаменту
України з питань виконання покарань або звільнені з них, для чого:

     - забезпечити  дотримання  прав  на   житло   відповідно   до
законодавства України для неповнолітніх, звільнених із спеціальних
виховних  установ  Державного  департаменту   України   з   питань
виконання  покарань,  а  також  влаштування  їх  на  роботу  чи на
навчання;

     - вжити заходів щодо зменшення кількості випадків  повторного
вчинення  злочинів  дітьми  до  кінця  2016  року не менш як на 20
відсотків;

     - вивчити можливість створення системи ювенальної  юстиції  в
рамках  проведення  реформи  судової  системи  з  метою поліпшення
національного  законодавства   у   сфері   захисту   прав   дітей,
удосконалення   превентивної  та  профілактичної  роботи  з  метою
запобігання  вчиненню  дітьми  злочинів  та  інших  правопорушень,
створення    ефективної    системи    реабілітації   неповнолітніх
правопорушників.

     5.  Підвищення ролі територіальної громади у вирішенні питань
захисту прав та розвитку дітей

     Мета -  активізація  участі  територіальної громади у захисті
прав та розвитку дитини шляхом залучення представників громади  до
діяльності в інтересах дітей.

     Основні завдання:

     запровадження механізму     підтримки     ініціатив    членів
територіальної  громади  в  інтересах  дітей,  для  чого   органам
місцевого  самоврядування розробити до 2010 року програми з питань
захисту прав дитини та здійснити до 2016 року моніторинг  та  дати
оцінку стану виконання цих програм;

     підготовка фахівців соціальної сфери,  зокрема,  до 2010 року
не менш як 55 відсотків,  до 2016 року - не менш як  90  відсотків
працівників  до роботи з активізації участі територіальної громади
у захисті прав дітей.

     6. Участь дітей у житті суспільства

     Мета - забезпечення реалізації права дітей висловлювати  свою
думку, виховання навичок прийняття соціально мотивованих рішень.

     Основне завдання  -  розвиток  у  дітей  навичок  з прийняття
рішень, що впливають на їхнє життя, для чого:

     сприяти створенню до  2010  року  в  кожному  регіоні  циклів
телепрограм   із  сурдоперекладом  чи  титруванням,  радіопрограм,
інформаційних видань для дітей,  у тому числі на  аудіоносіях  для
дітей з вадами слуху та зору;

     створити при кожній районній та міській раді дорадчі органи з
представників молодіжних і дитячих громадських організацій.

     7. Міжнародне співробітництво

     Мета -  розвиток  різних  форм   співробітництва   з   іншими
державами,  міжнародними  організаціями  для розв'язання нагальних
проблем у сфері охорони дитинства.

     Основні завдання:

     приведення законодавчих  актів  України  у  відповідність  із
міжнародними  нормами,  які  випливають із відповідних міжнародних
договорів щодо захисту прав та розвитку дитини;

     забезпечення подальшої співпраці України з Дитячим фондом ООН
(ЮНІСЕФ),  іншими міжнародними організаціями з питань захисту прав
дітей;

     сприяння міжнародному співробітництву в рамках програм обміну
учнями з метою розвитку їх здібностей і талантів;

     укладення нових чи приєднання до чинних міжнародних договорів
у сфері захисту прав дитини.

                            Розділ III

                 ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОГРАМИ

     Фінансування Програми   здійснюється   за   рахунок    коштів
Державного  бюджету  України,  бюджету Автономної Республіки Крим,
місцевих  бюджетів,  а  також  за  рахунок  інших  джерел,  що  не
суперечать законодавству України.

                            Розділ IV

            МОНІТОРИНГ, ОЦІНКА ТА ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
                        ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ

     Координація діяльності  органів  виконавчої  влади,   органів
місцевого   самоврядування,   здійснення   моніторингу  та  оцінка
виконання  Програми  щодо  забезпечення  прав   і   свобод   дітей
покладаються на Міжвідомчу комісію з питань охорони дитинства.

     Інформація про   вжиті   заходи   та   досягнуті   результати
включається до періодичних доповідей України Комітету ООН  з  прав
дитини.

     Кабінет Міністрів  України  розробляє та затверджує заходи на
виконання  цієї  Програми  та  орієнтовний  обсяг  їх  фінансового
забезпечення на наступний рік.

     Комплексний моніторинг  виконання  Програми здійснюється один
раз на рік починаючи з 2010 року.

     До здійснення моніторингу  та  оцінки  результатів  виконання
Програми  залучаються  представники заінтересованих центральних та
місцевих   органів    виконавчої    влади,    органів    місцевого
самоврядування, громадських, благодійних організацій.

     Результати моніторингу   та   оцінка   результатів  виконання
Програми оприлюднюються в засобах масової інформації.

     Очікувані результати виконання Програми:

     запровадження на державному рівні системи  захисту  дітей  та
збереження їхнього здоров'я;

     створення умов   для   повноцінного   життя   в   суспільстві
дітей-інвалідів та дітей, які  потребують  корекції  фізичного  та
(або)  розумового  розвитку,  для  здобуття  ними  освіти,  для їх
подальшого працевлаштування;

     активізація процесу  формування  у  дітей  здорового  способу
життя,  забезпечення  їх широкого залучення до фізичної культури і
спорту;

     створення системи      надання      дітям      психологічних,
соціально-педагогічних,       соціально-медичних,       юридичних,
інформаційних та інших послуг незалежно від місця проживання;

     забезпечення збереження  та  зміцнення  матеріально-технічної
бази закладів охорони здоров'я, освіти і культури;

     реформування системи   закладів  для  дітей-сиріт  та  дітей,
позбавлених батьківського піклування;

     розроблення та запровадження  механізму  фінансування  потреб
дітей-сиріт  та  дітей,  позбавлених батьківського піклування,  за
принципом "гроші ходять за дитиною";

     поширення практики  сімейного  влаштування   дітей-сиріт   та
дітей, позбавлених батьківського піклування;

     створення умов для активізації національного усиновлення;

     здійснення захисту дітей-біженців;

     посилення боротьби   з   торгівлею  дітьми,  здійснювання  їх
захисту  від  сексуальної  експлуатації,  інших  форм   жорстокого
поводження;

     активізація діяльності   органів  виконавчої  влади,  органів
місцевого самоврядування,  громадськості щодо  підтримки  сімей  з
дітьми;

     пропагування національної   культури  та  духовної  спадщини,
національно-патріотичного виховання  дітей,  проведення  роботи  з
виявлення та підтримки обдарованих дітей;

     забезпечення широкої участі дітей у житті суспільства;

     активізація діяльності  територіальних громад із захисту прав
дітей;

     забезпечення поширення   соціальної   реклами   та   широкого
висвітлення в      засобах      масової      інформації     питань
соціально-правового захисту дітей,  дотримання положень  Конвенції
ООН про права дитини (
995_021 ).

ЗАКОН УКРАЇНИ Про оздоровлення та відпочинок дітей

                  З А К О Н   У К Р А Ї Н И

               Про оздоровлення та відпочинок дітей

  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, N 45, ст.313 )

 { Із змінами, внесеними згідно із Законами
   N 1401-VI  (
1401-17 ) від 21.05.2009, ВВР, 2009, N 41, ст.597
   N 2289-VI  (
2289-17 ) від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471
   N 2856-VI  (
2856-17 ) від 23.12.2010, ВВР, 2011, N 29, ст.272
   N 5462-VI  (
5462-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 6-7, ст.80
   N 1295-VII (
1295-18 ) від 03.06.2014, ВВР, 2014, N 29, ст.944
   N  77-VIII (  
77-19 ) від 28.12.2014, ВВР, 2015, N 11, ст.75 }
 

 { У тексті Закону слова  "центральний орган виконавчої влади  у
   справах сім'ї,  молоді та спорту"  в усіх відмінках  замінено
   словами  "центральний орган  виконавчої влади,  що забезпечує
   формування  державної  політики  у сфері  сім'ї  та дітей"  у
   відповідному відмінку згідно із Законом N 5462-VI (
5462-17 )
   від 16.10.2012 }
 

     Цей Закон  визначає основні засади державної політики у сфері
оздоровлення та відпочинку дітей,  повноваження органів виконавчої
влади  і органів місцевого самоврядування,  правові,  фінансові та
організаційні  засади  утворення  і  діяльності  дитячих  закладів
оздоровлення та відпочинку,  права,  обов'язки та відповідальність
усіх учасників процесу.

                             Розділ I
                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термінів

     1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в  такому
значенні:

     відпочинкова зміна  -  період  перебування  дитини в дитячому
закладі оздоровлення та відпочинку не менше 14 днів;

     оздоровча зміна  -  період  перебування  дитини  в   дитячому
закладі оздоровлення та відпочинку не менше 21 дня, протягом якого
дитина отримує послуги з оздоровлення та відпочинку;

     профільна зміна (туристична,  спортивна,  додаткової  освіти:
юних  біологів,  математиків,  екологів тощо) - період перебування
дитини в дитячому закладі  оздоровлення  та  відпочинку,  протягом
якого  дитина  крім  послуг  з  оздоровлення та відпочинку отримує
комплекс послуг,  спрямованих на  розвиток  певних  здібностей  та
інтересів;

     тематична зміна - оздоровча або відпочинкова зміна,  протягом
якої дитина крім  послуг  з  оздоровлення  та  відпочинку  отримує
комплекс додаткових послуг,  спрямованих на розвиток її здібностей
та інтересів за напрямами позашкільної освіти,  фізичної  культури
та  спорту,  соціальної реабілітації,  соціального захисту тощо за
спеціальною програмою;

     відпочинок -  комплекс   спеціальних   заходів   соціального,
виховного,  медичного,  гігієнічного,  спортивного  характеру,  що
забезпечують організацію дозвілля дітей,  відновлення  фізичних  і
психічних функцій дитячого організму, сприяють розвитку духовності
та соціальної активності дітей, що здійснюються в дитячому закладі
оздоровлення та відпочинку протягом відпочинкової зміни;

     оздоровлення -   комплекс  спеціальних  заходів  соціального,
виховного,   медичного,   гігієнічного,   спортивного   характеру,
спрямованих  на  поліпшення  та  зміцнення  фізичного і психічного
стану  здоров'я  дітей,  що  здійснюються   в   дитячому   закладі
оздоровлення та відпочинку протягом оздоровчої зміни;

     дитячий заклад  оздоровлення  та  відпочинку  -  постійно або
тимчасово  діючий,  спеціально  організований  або   пристосований
заклад,  призначений для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей,
що має визначене місце  розташування,  матеріально-технічну  базу,
кадрове   забезпечення   та   технології   для  надання  послуг  з
оздоровлення  та  відпочинку   дітей   відповідно   до   державних
соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку;

     державні  соціальні  стандарти  оздоровлення   та  відпочинку
дітей - встановлені законами,  іншими нормативно-правовими  актами
соціальні  норми  і  нормативи  або  їх  комплекс,  на  базі  яких
визначаються  рівні  основних  державних  соціальних гарантій щодо
забезпечення  необхідними  послугами  з оздоровлення та відпочинку
дітей;

     діти, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки,
-   діти-сироти,   діти,   позбавлені   батьківського  піклування,
бездоглядні  та  безпритульні діти, діти-інваліди; діти, потерпілі
від  наслідків  Чорнобильської  катастрофи,  діти, які постраждали
внаслідок  стихійного  лиха, техногенних аварій, катастроф; діти з
багатодітних  і малозабезпечених сімей; діти, батьки яких загинули
від  нещасних  випадків  на  виробництві  або  під  час  виконання
службових  обов'язків;  діти,  які  перебувають  на  диспансерному
обліку;  талановиті  та  обдаровані  діти - переможці міжнародних,
всеукраїнських,  обласних,  міських, районних олімпіад, конкурсів,
фестивалів,   змагань,  спартакіад,  відмінники  навчання,  лідери
дитячих   громадських  організацій;  дитячі  творчі  колективи  та
спортивні  команди,  а  також  діти  працівників  агропромислового
комплексу  та  соціальної  сфери  села; { Абзац десятий статті 1 в
редакції Закону N 1401-VI (
1401-17 ) від 21.05.2009 }

     діти, які потребують особливих умов для оздоровлення,  - діти
з  особливими  фізичними  та  психічними потребами,  які не можуть
перебувати  в  закладах  оздоровлення  та  відпочинку  самостійно,
потребують індивідуального догляду та створення спеціальних умов;

     послуги з   оздоровлення   -   комплекс  спеціальних  заходів
соціального,  виховного,  медичного,   гігієнічного,   спортивного
характеру,   що   надаються   дитячим   закладом  оздоровлення  та
відпочинку і спрямовані на відновлення та поліпшення  фізичного  і
психічного стану здоров'я дитини;

     відпочинкові послуги  -  заходи,  спрямовані  на  організацію
дозвілля  дітей  з  дотриманням  періоду  активного  та  пасивного
відпочинку,  організацію  раціонального харчування та забезпечення
відповідними до вимог умовами проживання.

     Стаття 2. Законодавство у сфері оздоровлення
               та відпочинку дітей

     1. Законодавство  у  сфері  оздоровлення  та відпочинку дітей
складається з  Конституції  України  ( 
254к/96-ВР  ),   Сімейного
кодексу   України   (
2947-14 ),  законів   України  "Про  охорону
дитинства" (
2402-14 ),   "Про  позашкільну  освіту"  ( 1841-14 ),
цього   та   інших   законів,   міжнародних  договорів,  згода  на
обов'язковість  яких  надана  Верховною   Радою   України,   інших
нормативно-правових актів.

     Стаття 3. Основні принципи та напрями державної політики
               у сфері оздоровлення та відпочинку дітей

     1. Державна політика у сфері оздоровлення та відпочинку дітей
ґрунтується на таких принципах:

     рівності прав кожної дитини на оздоровлення та відпочинок;

     визнання пріоритетним у діяльності органів державної влади та
органів місцевого самоврядування здійснення  заходів,  спрямованих
на  зміцнення  здоров'я  дітей  шляхом організації оздоровлення та
відпочинку;

     створення оптимальних  умов  для  безпечного  та  ефективного
перебування дітей у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку;

     створення умов для зміцнення фізичного та психічного здоров'я
дітей шляхом належної організації оздоровлення та відпочинку;

     надання послуг  з  оздоровлення  та  відпочинку  дітям,   які
потребують особливої соціальної уваги та підтримки;

     адресності соціальної  допомоги,  що надається з державного і
місцевих бюджетів для оздоровлення та відпочинку дітей.

     2. Основними   напрямами   державної   політики    у    сфері
оздоровлення та відпочинку дітей є:

     підтримка заходів, що здійснюються підприємствами, установами
і організаціями,  фондами,  громадянами та їх об'єднаннями  в  цій
сфері;

     створення доступного    та   ефективного   ринку   послуг   з
оздоровлення та відпочинку дітей;

     збереження і розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та
відпочинку;

     забезпечення підготовки   кадрів  для  здійснення  заходів  з
оздоровлення та відпочинку дітей;

     стимулювання проведення науково-дослідних робіт,  розроблення
та впровадження інноваційних програм;

     створення механізмів економічного стимулювання, кредитування,
цільової фінансової підтримки закладів, що здійснюють оздоровлення
та відпочинок дітей;

     оптимізація системи управління;

     створення Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та
відпочинку  з  метою  запобігання  їх  ліквідації,  передачі   під
заставу, перепрофілюванню, використанню не за призначенням;

     розробка та   затвердження  державних  соціальних  стандартів
оздоровлення та відпочинку.

     Стаття 4. Система оздоровлення та відпочинку дітей

     До системи оздоровлення та відпочинку дітей належать:

     Кабінет   Міністрів  України,  центральний  орган  виконавчої
влади,  що забезпечує формування державної політики з питань сім’ї
та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику  з питань сім’ї та дітей, міністерства та інші центральні
органи  виконавчої влади, до сфери управління яких належать дитячі
заклади  оздоровлення  та  відпочинку,  місцеві  органи виконавчої
влади  та органи місцевого самоврядування; { Абзац другий статті 4
із  змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI (
5462-17 ) від
16.10.2012 }

     інші суб'єкти,  що забезпечують  оздоровлення  та  відпочинок
дітей.

     Стаття 5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
               формування державної політики у сфері сім’ї та
               дітей, та центральний орган виконавчої влади, що
               реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей
{  Назва  статті  5  в  редакції  Закону N 5462-VI (
5462-17 ) від
16.10.2012 }

     1. Державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей
здійснює   центральний   орган  виконавчої  влади,  що  забезпечує
формування  та  реалізує державну політику у сфері сім’ї та дітей,
та  центральний  орган  виконавчої  влади,  що  реалізує  державну
політику з питань сім’ї та дітей.

{  Частина  перша статті 5 в редакції Закону N 5462-VI ( 5462-17 )
від 16.10.2012 }

     2.  До сфери управління центрального органу виконавчої влади,
що  забезпечує  формування  державної  політики  у  сфері сім'ї та
дітей,   належать   дитячі   заклади  оздоровлення  та  відпочинку
загальнодержавного значення.

     3.   Центральний   орган   виконавчої  влади,  що  забезпечує
формування  державної  політики  у  сфері сім’ї та дітей, здійснює
нормативно-правове  регулювання у сфері сім’ї та дітей, забезпечує
надання організаційної, науково-методичної, інформаційної допомоги
центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого
самоврядування,  об’єднанням громадян, підприємствам, установам та
організаціям,   дитячим  закладам  оздоровлення  та  відпочинку  і
громадянам.  {  Частину  третю  статті  5  доповнено новим абзацом
першим згідно із Законом N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     Центральний  орган  виконавчої  влади,  що  реалізує державну
політику  у  сфері  сім’ї  та  дітей,  у  межах своїх повноважень:
{  Абзац  другий  частини  третьої  статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     організовує  оздоровлення та відпочинок дітей; { Абзац третій
частини  третьої  статті 5 в редакції Закону N 5462-VI (
5462-17 )
від 16.10.2012 }

     забезпечує   координацію   заходів  центральних  та  місцевих
органів   виконавчої   влади,  органів  місцевого  самоврядування,
спрямованих  на  організацію  оздоровлення  та  відпочинку  дітей;
{  Абзац  частини  третьої  статті  5  в редакції Закону N 5462-VI
(
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     здійснює міжвідомчу  координацію  з  питань  оздоровлення  та
відпочинку дітей;

     розробляє пропозиції  щодо  законодавчого врегулювання питань
оздоровлення та відпочинку дітей;

     здійснює контроль  за  наданням  послуг  з  оздоровлення   та
відпочинку дітей;
 

     {  Абзац  восьмий  частини  третьої  статті  5  виключено  на
підставі Закону N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }
 

     { Абзац частини третьої статті 5 виключено на підставі Закону
N 1401-VI (
1401-17 ) від 21.05.2009 }
 

     забезпечує надання     організаційної,    науково-методичної,
інформаційної допомоги центральним і місцевим  органам  виконавчої
влади,  органам  місцевого  самоврядування,  об'єднанням громадян,
підприємствам,  установам  та   організаціям,   дитячим   закладам
оздоровлення та відпочинку і громадянам;

     забезпечує надання  інформації  про  мережу  дитячих закладів
оздоровлення та відпочинку та послуги, які вони надають;

     організовує  проведення  державної атестації дитячих закладів
оздоровлення  та  відпочинку, надає відповідну методичну допомогу;
{  Частину третю статті 5 доповнено новим абзацом першим згідно із
Законом N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     вносить пропозиції   щодо   формування,    встановлення    та
затвердження   державних  соціальних  стандартів  оздоровлення  та
відпочинку  дітей  у  порядку,  визначеному  Кабінетом   Міністрів
України  за  участю  та погодженням з іншими сторонами соціального
партнерства;

     створює   та   веде   Державний   реєстр   дитячих   закладів
оздоровлення  та  відпочинку;  {  Частину третю статті 5 доповнено
абзацом згідно із Законом N 1401-VI (
1401-17 ) від 21.05.2009 }

     здійснює інші повноваження відповідно до закону.

     Стаття 6. Міністерства та інші центральні органи виконавчої
               влади, до сфери управління яких належать дитячі
               заклади оздоровлення та відпочинку

     1. Міністерства та інші центральні органи  виконавчої  влади,
до  сфери  управління яких належать дитячі заклади оздоровлення та
відпочинку, у межах своїх повноважень забезпечують:

     реалізацію державної  політики  у   сфері   оздоровлення   та
відпочинку дітей;

     збереження та  розвиток  мережі дитячих закладів оздоровлення
та відпочинку, поліпшення їх матеріально-технічної бази, кадрового
забезпечення;

     підготовку  пропозиції щодо обсягів фінансування оздоровлення
та  відпочинку  дітей  у  закладах  оздоровлення  та  відпочинку і
виділення  коштів  на  утримання зазначених закладів відповідно до
законодавства;  {  Абзац  четвертий  статті  6  в  редакції Закону
N 1401-VI (
1401-17 ) від 21.05.2009 }

     здійснення контролю   за    діяльністю    дитячих    закладів
оздоровлення та відпочинку;

     здійснення інших повноважень відповідно до закону.

     Стаття 7. Місцеві органи виконавчої влади та органи
               місцевого самоврядування

     1. Місцеві  органи  виконавчої  влади  та  органи   місцевого
самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують:

     реалізацію державної   політики   у   сфері  оздоровлення  та
відпочинку дітей, розроблення і виконання відповідних регіональних
програм;

     збереження і розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та
відпочинку,  поліпшення їх матеріально-технічної  бази,  кадрового
забезпечення;

     виділення коштів   з   місцевих   бюджетів   на   організацію
оздоровлення  та  відпочинку  дітей,  які   потребують   особливої
соціальної уваги та підтримки;

     здійснення контролю    за    діяльністю    дитячих   закладів
оздоровлення  та  відпочинку  незалежно  від  форми  власності  та
підпорядкування;

     безперебійне електро-,   водо-,   газо-  та  теплопостачання,
виконання   інших   робіт   щодо   життєво   важливих    складових
функціонування дитячих закладів оздоровлення та відпочинку під час
перебування в них дітей;

     підтримку дитячих закладів оздоровлення та відпочинку  шляхом
встановлення      пільг      із      землекористування,     оплати
комунально-побутових  послуг,  придбання   продуктів   харчування,
сплати місцевих податків і зборів;

     безоплатне проведення  медичного  огляду  працівників дитячих
закладів оздоровлення та відпочинку державної та комунальної форми
власності;  {  Абзац восьмий статті 7 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 1401-VI (
1401-17 ) від 21.05.2009 }

     оздоровлення дітей, які потребують особливої соціальної уваги
та підтримки, протягом року;

     надання організаційної,   науково-методичної,   інформаційної
допомоги громадським об'єднанням, фондам, підприємствам, установам
та  організаціям,  дитячим  закладам  оздоровлення  та відпочинку,
громадянам;

     надання допомоги в  організації  перевезення  груп  дітей  до
дитячих закладів оздоровлення та відпочинку;

     здійснення інших повноважень відповідно до закону.

     Стаття 8. Професійні спілки, об'єднання громадян, фонди,
               підприємства, установи та організації

     1. Професійні    спілки,    об'єднання    громадян,    фонди,
підприємства,  установи та організації, що забезпечують проведення
оздоровлення та відпочинку дітей, здійснюють заходи з оздоровлення
та  відпочинку  дітей  самостійно або за участю органів виконавчої
влади та органів  місцевого  самоврядування  відповідно  до  вимог
державних  соціальних  стандартів надання послуг з оздоровлення та
відпочинку дітей.

     2. Відносини  професійних  спілок,   об'єднань   громадян   з
органами   виконавчої   влади   та   власниками  дитячих  закладів
оздоровлення та відпочинку регулюються законодавством.

                            Розділ II
               ОСНОВНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ
             У СФЕРІ ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ ДІТЕЙ

     Стаття 9. Державні соціальні стандарти оздоровлення
               та відпочинку дітей

     1. Державні соціальні стандарти  оздоровлення  та  відпочинку
дітей є складовою державних соціальних стандартів.

     2. Складовими державних соціальних стандартів оздоровлення та
відпочинку дітей є:

     нормативи матеріально-технічного     забезпечення     дитячих
закладів  оздоровлення та відпочинку інвентарем та обладнанням для
надання медичних послуг, організації виховного процесу та дозвілля
дітей;

     нормативи розміщення  дітей для оздоровлення та відпочинку на
території,  у будинках і приміщеннях дитячих закладів оздоровлення
та відпочинку;

     норми забезпечення  дітей  повноцінним  харчуванням у дитячих
закладах оздоровлення та відпочинку  відповідно  до  фізіологічних
потреб і енерговитрат.

     3. Державні  соціальні  стандарти  оздоровлення та відпочинку
формуються,   встановлюються   та   затверджуються   у    порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з
іншими сторонами соціального партнерства.

     4. Юридичні  та  фізичні  особи,  до  сфери  управління  яких
належать  дитячі заклади оздоровлення та відпочинку,  забезпечують
їх  функціонування  та  надання  відповідних   послуг   згідно   з
державними  соціальними  стандартами  оздоровлення  та  відпочинку
дітей.
 

     {   Статтю   10   виключено  на  підставі  Закону  N  1401-VI
(
1401-17 ) від 21.05.2009 }
 

     Стаття 11. Страхування дітей на час їх перебування у дитячих
                закладах оздоровлення та відпочинку

     1. Страхування  дітей  під час перебування в дитячому закладі
оздоровлення   та   відпочинку    здійснюється    відповідно    до
законодавства.

     Стаття 12. Науково-методичне та інформаційне забезпечення
                дитячих закладів оздоровлення та відпочинку

     1. Науково-методичне  та  інформаційне  забезпечення  дитячих
закладів  оздоровлення  та  відпочинку  здійснює центральний орган
виконавчої  влади,  що  забезпечує формування державної політики у
сфері сім'ї та дітей.

     2. Науково-методичне    забезпечення     дитячих     закладів
оздоровлення та відпочинку здійснюється шляхом:

     впровадження інноваційних     підходів     до     організації
оздоровлення та відпочинку дітей;

     розробки і   видання   методичних   матеріалів    з    питань
оздоровлення та відпочинку дітей;

     організації співпраці із закладами, установами, організаціями
для підвищення  ефективності  наукового  та  навчально-методичного
забезпечення;

     організації наукових,  науково-практичних, науково-методичних
семінарів,  конференцій,  виставок  учасників  оздоровчо-виховного
процесу;

     моніторингу ефективності    діяльності    дитячих    закладів
оздоровлення та відпочинку;

     розробки, затвердження  та  впровадження  типових   державних
програм  оздоровлення  та  відпочинку  дітей  відповідно  до вимог
державних соціальних стандартів оздоровлення та відпочинку дітей.

     3. Інформаційне забезпечення дитячих закладів оздоровлення та
відпочинку здійснюється шляхом:

     поширення інформації    про   діяльність   дитячих   закладів
оздоровлення та відпочинку і послуги, які вони надають;

     створення статистичної,  довідкової, маркетингової бази даних
щодо оздоровлення та відпочинку дітей;

     проведення рекламно-інформаційних заходів та кампаній;

     висвітлення в   засобах   масової   інформації   питань  щодо
оздоровлення та відпочинку дітей.

                            Розділ III
            ДИТЯЧІ ЗАКЛАДИ ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ

     Стаття 13. Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку

     1. Оздоровлення  та  відпочинок  дітей  може  здійснюватися у
дитячих  закладах  оздоровлення  та  відпочинку   протягом   року,
сезонно, під час канікул, цілодобово, протягом дня.

     Діти віком  від  7 до 18 років перебувають у дитячих закладах
оздоровлення та відпочинку самостійно.

     Діти  віком  від  4 до 7 років перебувають у дитячих закладах
оздоровлення  та відпочинку разом із батьками або іншими законними
представниками. { Абзац третій частини першої статті 13 в редакції
Закону N 1295-VII (
1295-18 ) від 03.06.2014 }

     Дитячий заклад   оздоровлення   та   відпочинку   за   своїми
організаційно-правовими формами може бути державної (заснований на
державній формі власності), комунальної (заснований на комунальній
формі  власності)  або  приватної  (заснований  на приватній формі
власності) форми власності.

     Оздоровлення та відпочинок дітей-сиріт та дітей,  позбавлених
батьківського  піклування,  які  виховуються  у  дитячих  будинках
сімейного   типу   та   прийомних  сім'ях,  може  здійснюватися  у
відповідно  визначених дитячих закладах оздоровлення та відпочинку
в   ході   тематичних  змін  спільно  з  батьками-вихователями  та
прийомними  батьками  і  їхніми  власними  дітьми.  { Абзац п'ятий
частини  першої  статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1401-VI (
1401-17 ) від 21.05.2009 }

     Діти,   які   потребують  особливих  умов  для  оздоровлення,
оздоровлюються  у  дитячих  закладах  оздоровлення  та  відпочинку
(спеціально  пристосованих) в супроводі батьків або інших законних
представників, соціальних працівників тощо. { Абзац шостий частини
першої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1401-VI
(
1401-17 ) від 21.05.2009 }

     Перебування   разом  з  дітьми  у  закладах  оздоровлення  та
відпочинку  осіб, зазначених в абзацах третьому, п'ятому і шостому
цієї   частини,   здійснюється   за  рахунок  коштів  таких  осіб,
благодійної  допомоги  тощо.  {  Частину першу статті 13 доповнено
абзацом  сьомим  згідно  із  Законом  N  1401-VI  ( 
1401-17 ) від
21.05.2009 }

     2. Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку створюють  умови
для проживання,  харчування,  медичного обслуговування,  виховання
дітей,  розвитку їх інтересів та здібностей, здобуття елементарних
трудових   навичок   тощо   відповідно   до  державних  соціальних
стандартів оздоровлення та відпочинку дітей.

     3. Дитячі  заклади  оздоровлення  та   відпочинку   у   своїй
діяльності   керуються   цим  Законом  та  статутом  (положенням),
розробленим відповідно до Типового положення  про  дитячий  заклад
оздоровлення та відпочинку (
422-2009-п ), затвердженого Кабінетом
Міністрів України.

     4. Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку  для  проведення
оздоровлення   та   відпочинку  дітей,  які  потребують  особливої
соціальної уваги та підтримки і оздоровлюються за кошти державного
та місцевих бюджетів, визначаються на конкурсній основі відповідно
до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

     Стаття 14. Типи дитячих закладів оздоровлення та відпочинку

     1. До дитячих закладів оздоровлення належать:

     дитячий заклад  санаторного  типу  -  заклад,  у  якому  діти
перебувають цілодобово і де поряд з оздоровчими надається комплекс
медичних послуг, спрямованих на поліпшення стану їхнього здоров'я,
запобігання   захворюванням.  З  урахуванням  природно-кліматичних
умов,  наявної лікувально-оздоровчої бази,  кадрового забезпечення
такі заклади можуть бути спеціалізованими;

     дитячий центр - заклад,  що функціонує протягом року, в якому
діти  перебувають  цілодобово.  Центр   має   відповідне   кадрове
забезпечення, спеціально відведену територію, матеріально-технічну
базу,   які   відповідають   санітарно-гігієнічним   нормам,   для
організації оздоровлення, відпочинку та навчання дітей;

     позаміський заклад  оздоровлення  та відпочинку - заклад,  що
функціонує протягом року,  сезонно або під час  канікул,  у  якому
діти   перебувають  цілодобово.  Заклад  повинен  мати  спеціально
відведену територію,  що знаходиться  в  курортній  або  заміській
зоні,      матеріально-технічну      базу,      що      відповідає
санітарно-гігієнічним нормам, кадрове забезпечення для організації
оздоровлення.  Відповідний  заклад  також може належати до закладу
відпочинку.

     2. До дитячих закладів відпочинку належать:

     табір  з  денним  перебуванням - табір, тимчасово утворений у
навчальному  закладі, закладі культури, охорони здоров'я, фізичної
культури  та  спорту,  в  якому  забезпечується належний догляд за
дітьми,  виховний процес, їх повноцінне дозвілля, розвиток творчих
здібностей та інтересів і де діти перебувають протягом дня, але не
менше 6 годин; { Абзац другий частини другої статті 14 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1401-VI (
1401-17 ) від 21.05.2009 }

     дитячий заклад  праці  та  відпочинку  -  заклад з денним або
цілодобовим   перебуванням,   у   якому   поряд   з    відпочинком
організовується  трудова  діяльність  з  метою  формування у дітей
трудових інтересів і навичок;

     наметове містечко - тимчасово  діючий  заклад  з  денним  або
цілодобовим  перебуванням,  облаштований  на спеціально відведеній
території,  що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам та нормам,
у якому здійснюється комплекс заходів, спрямованих на формування у
дітей  навичок  безпечної   життєдіяльності,   самообслуговування,
колективізму.

     3. Оздоровчі,   відпочинкові   та   профільні   зміни  можуть
комплектуватися одночасно дітьми всіх вікових  груп.  Перерва  між
змінами не має бути менше двох днів.

     4. Для    оздоровлення    та    відпочинку    дітей    можуть
використовуватися  санаторно-курортні  заклади,  пансіонати,  бази
відпочинку,     санаторії-профілакторії,    оздоровчі    комплекси
підприємств,  установ та організацій,  професійних спілок за умови
надання  зазначеними закладами послуг з оздоровлення та відпочинку
відповідно до  державних  соціальних  стандартів  оздоровлення  та
відпочинку дітей.

     Стаття 15. Утворення, реорганізація та ліквідація дитячих
                закладів оздоровлення та відпочинку

     1. Дитячі заклади оздоровлення та  відпочинку  незалежно  від
форми власності можуть функціонувати як юридичні особи або не мати
статусу юридичної особи і перебувати у складі підприємств, установ
та   організацій   як   їх  філіали  чи  структурні  підрозділи  і
обов'язково заносяться  до  Державного  реєстру  дитячих  закладів
оздоровлення та відпочинку.

     2. Утворення,  реорганізація  та  ліквідація дитячих закладів
оздоровлення  та  відпочинку  здійснюється  за  рішенням  власника
(засновника)   або   уповноваженого   ним   органу  відповідно  до
законодавства.

     3. Дитячі  заклади  оздоровлення  та  відпочинку  утворюються
центральними,  місцевими  органами  виконавчої  влади або органами
місцевого   самоврядування,   професійними   спілками,    фондами,
підприємствами,  установами  та  організаціями,  громадянами та їх
об'єднаннями з  урахуванням  соціально-економічних,  національних,
культурно-освітніх    потреб    і    за    наявності    необхідної
матеріально-технічної  та   науково-методичної   бази,   кадрового
забезпечення відповідно до законодавства.

     4. Засновник   (власник)  дитячого  закладу  оздоровлення  та
відпочинку державної чи комунальної форми власності не  має  права
ліквідовувати його, зменшувати територію, кількість ліжко-місць, а
також  здавати  в  оренду  приміщення  (будівлі)  для  провадження
діяльності, не пов'язаної з оздоровленням та відпочинком дітей під
час їх перебування в ньому,  без погодження із центральним органом
виконавчої  влади,  що  забезпечує формування державної політики у
сфері сім'ї та дітей.

     5. Реорганізація або ліквідація дитячих закладів оздоровлення
та   відпочинку   державної   чи   комунальної   форми   власності
допускається  лише  за згодою відповідного органу виконавчої влади
та  органу  місцевого  самоврядування   та   за   погодженням   із
центральним  органом  виконавчої  влади,  що забезпечує формування
державної політики у сфері сім'ї та дітей.

     6. Дитячий заклад оздоровлення та  відпочинку  не  може  бути
об'єктом звернення стягнення за борговими зобов'язаннями,  не може
передаватися у заставу.

     7. У разі  банкрутства  власника  місцеві  органи  виконавчої
влади  та  органи  місцевого  самоврядування вирішують питання про
передачу  дитячого   закладу   оздоровлення   та   відпочинку   до
комунальної власності.

     Стаття 16. Органи управління дитячого закладу оздоровлення
                та відпочинку

     1. Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку очолює директор.

     2. Органом  громадського  самоврядування   дитячого   закладу
оздоровлення   та   відпочинку   є  загальні  збори  (конференція)
колективу закладу.

     3. У  дитячому  закладі  оздоровлення  та  відпочинку  можуть
функціонувати   методичні   об'єднання,  що  об'єднують  учасників
оздоровчо-виховного процесу та спеціалістів  певного  професійного
напряму.

     Стаття 17. Правила поведінки в дитячому закладі оздоровлення
                та відпочинку

     Порушення вимог  внутрішнього  розпорядку  дитячого   закладу
оздоровлення  та  відпочинку  тягне  за собою негайне відрахування
дитини із закладу та відправлення до місця  постійного  проживання
за рахунок батьків або інших законних представників.

     Стаття 18. Права дитячого закладу оздоровлення та відпочинку

     1. Дитячий   заклад  оздоровлення  та  відпочинку  має  право
відмовити у прийомі дитини до закладу в разі:

     відсутності путівки;

     невідповідності віку дитини встановленим вимогам;

     відсутності у  дитини,  яка  прибула   на   оздоровлення   та
відпочинок  до  дитячого  закладу,  медичної довідки встановленого
зразка,  затвердженого  центральним  органом  виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
{  Абзац  четвертий частини першої статті 18 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     Стаття 19. Обов'язки дитячого закладу оздоровлення
                та відпочинку

     1. Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку зобов'язаний:

     створити дитині  безпечні  умови   перебування,   забезпечити
охорону   її   життя   і   здоров'я,   особистого  майна,  надання
невідкладної медичної допомоги, страхування від нещасного випадку,
реалізацію освітніх програм та змістовного дозвілля тощо;

     у разі  виникнення  обставин  непереборної  сили  забезпечити
негайну  евакуацію  і  відправлення  дитини  до  місця  постійного
проживання;

     у разі  захворювання  дитини  організувати її лікування та за
потреби доставлення до місця постійного проживання;

     забезпечити оздоровлення та відпочинок  дітей  відповідно  до
державних соціальних стандартів оздоровлення та відпочинку дітей.

     Стаття 20. Матеріально-технічна база дитячого закладу
                оздоровлення та відпочинку

     1. Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку,  що має  статус
юридичної особи,  володіє,  користується і розпоряджається майном,
земельною ділянкою відповідно до законодавства.

     Для надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітей дитячим
закладам  оздоровлення  та  відпочинку  можуть надаватися в оренду
спортивні, культурні, оздоровчі об'єкти тощо.

     2. Вимоги  до  матеріально-технічної  бази  дитячого  закладу
оздоровлення  та відпочинку визначаються відповідними будівельними
і санітарно-гігієнічними нормами,  правилами  їх  облаштування  та
утримання з урахуванням вимог технічної і протипожежної безпеки та
державними  соціальними  стандартами  оздоровлення  та  відпочинку
дітей.

     Матеріально-технічну базу  дитячого  закладу  оздоровлення та
відпочинку складає рухоме і нерухоме майно,  що належить  йому  на
праві   власності   або   господарського   відання,   оперативного
управління, орендоване або передане йому засновником (власником).

     3. Основні фонди,  земельні ділянки та  інше  майно  дитячого
закладу оздоровлення та відпочинку державної або комунальної форми
власності не підлягають  вилученню,  крім  випадків,  передбачених
законодавством.

     Стаття 21. Штатний розпис дитячого закладу оздоровлення
                та відпочинку

     1. Штатний розпис дитячого закладу оздоровлення та відпочинку
державної   чи   комунальної  форми  власності  встановлюється  на
підставі типових штатних нормативів дитячого закладу  оздоровлення
та  відпочинку  ( 
z0396-09  ),  затверджених  центральним органом
виконавчої  влади,  що  забезпечує формування державної політики у
сфері  сім'ї  та дітей, за погодженням з відповідними центральними
органами  виконавчої  влади,  що забезпечують формування державної
політики   у   сферах   трудових   відносин,  соціального  захисту
населення, державної фінансової політики.

{  Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     2. Штатний розпис приватного дитячого закладу оздоровлення та
відпочинку  встановлюється  засновником  (власником)   на   основі
типових   штатних  нормативів  дитячого  закладу  оздоровлення  та
відпочинку.

     Стаття 22. Фінансово-господарська діяльність дитячого закладу
                оздоровлення та відпочинку

     1. Фінансово-господарська    діяльність    дитячого   закладу
оздоровлення та відпочинку здійснюється відповідно  до  Бюджетного
(
2456-17 ) та Господарського ( 436-15 ) кодексів України, законів
України "Про господарські  товариства" (
1576-12 ),  "Про  місцеве
самоврядування в Україні" (
280/97-ВР ),  "Про позашкільну освіту"
(
1841-14 ), цього Закону та інших нормативно-правових актів.

     2. Кошти,  що  залишилися  на  бюджетних  рахунках   дитячого
закладу оздоровлення та відпочинку на кінець фінансового року,  не
можуть бути вилучені,  крім коштів фондів соціального страхування,
зазначених у статті 24 цього Закону,  та у випадках,  передбачених
законодавством.

                            Розділ IV
               ПОРЯДОК І УМОВИ НАДАННЯ ДІТЯМ ПОСЛУГ
                   З ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ

     Стаття 23. Порядок прийому дитини до дитячого закладу
                оздоровлення та відпочинку

     1. Прийом  дитини  до  дитячого   закладу   оздоровлення   та
відпочинку здійснюється за наявності путівки.

     Путівка до  дитячого  закладу  оздоровлення  та  відпочинку -
документ,  який засвідчує  право  дитини  на  отримання  послуг  з
оздоровлення  та відпочинку,  умови перебування в такому закладі і
визначає вартість та перелік послуг з оздоровлення  та  відпочинку
для однієї дитини в конкретному закладі.

     Стаття 24. Фінансування послуг з оздоровлення та відпочинку
                дітей

     Оздоровлення та відпочинок дітей,  які  потребують  особливих
умов   для   оздоровлення,  -  дітей  з  особливими  фізичними  та
психічними  потребами,  які  не  можуть  перебувати   в   закладах
оздоровлення та відпочинку самостійно,  потребують індивідуального
догляду та  створення  спеціальних  умов;  дітей,  які  потребують
особливої  соціальної  уваги та підтримки,  - дітей-сиріт,  дітей,
позбавлених    батьківського    піклування,    бездоглядних     та
безпритульних   дітей,   дітей-інвалідів;  дітей,  потерпілих  від
наслідків  Чорнобильської  катастрофи,  дітей,   які   постраждали
внаслідок стихійного лиха,  техногенних аварій, катастроф; дітей з
багатодітних і малозабезпечених сімей; дітей, батьки яких загинули
від  нещасних  випадків  на  виробництві  або  під  час  виконання
службових обов'язків;  дітей,  які  перебувають  на  диспансерному
обліку; талановитих та обдарованих дітей - переможців міжнародних,
всеукраїнських,  обласних,  міських, районних олімпіад, конкурсів,
фестивалів,  змагань,  спартакіад,  відмінників навчання,  лідерів
дитячих громадських організацій;  дитячих  творчих  колективів  та
спортивних команд; дітей працівників агропромислового комплексу та
соціальної сфери села здійснюється за рахунок коштів державного та
місцевих  бюджетів,  коштів  підприємств,  установ та організацій,
професійних спілок і фондів,  добровільних  внесків  юридичних  та
фізичних осіб, інших джерел.

     При вирішенні  питання  щодо  першочерговості оздоровлення та
відпочинку  дітей  враховується   соціальний   статус   дитини   і
матеріальне становище сім'ї, у якій вона виховується.

     Оздоровлення  дітей  інших  категорій,  в  тому  числі  дітей
працюючих   осіб,  здійснюється  за  рахунок  коштів  підприємств,
установ  та  організацій  (відповідно  до  колективних договорів і
угод), професійних спілок і фондів, добровільних внесків юридичних
та фізичних осіб, інших джерел.

{ Статтю 24 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 77-VIII
(
77-19 ) від 28.12.2014 }
{  Стаття  24  в  редакції  Закону  N  1401-VI  ( 
1401-17  )  від
21.05.2009 }

     Стаття 25. Соціальна підтримка оздоровлення
                та відпочинку дітей

     1. Кабінет Міністрів України розробляє і затверджує  державну
програму оздоровлення та відпочинку дітей.

     2. Органи місцевого самоврядування розробляють і затверджують
відповідні  програми   з   оздоровлення   та   відпочинку   дітей,
фінансування яких здійснюється за рахунок місцевих бюджетів.

     Закупівля послуг   на   оздоровлення   та   відпочинок  дітей
відповідно   до   програм   оздоровлення   та   відпочинку   дітей
здійснюється  на конкурентних засадах відповідно до Закону України
"Про  здійснення державних закупівель" (
2289-17 ). { Абзац другий
частини  другої  статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2289-VI (
2289-17 ) від 01.06.2010 }

     Забезпечення матеріально-технічної   бази   дитячих  закладів
оздоровлення та  відпочинку,  що  утримуються  за  рахунок  коштів
державного  або  місцевих  бюджетів,  здійснюється  відповідно  до
законодавства.

     Стаття 26. Платні послуги у сфері оздоровлення
                та відпочинку дітей

     1. Дитячі  заклади  оздоровлення  та відпочинку,  що повністю
фінансуються з державного або місцевих бюджетів,  можуть  надавати
платні  послуги  відповідно  до переліку,  затвердженого Кабінетом
Міністрів України.

     2. У  передбачених  законодавством  випадках  дитячі  заклади
оздоровлення  та  відпочинку мають право на надання платних послуг
після отримання у встановленому порядку відповідних ліцензій.

     Стаття 27. Оздоровлення та відпочинок груп дітей за кордоном

     1. Координацію діяльності, пов'язаної з виїздом груп дітей за
кордон на оздоровлення та відпочинок,  контроль за її провадженням
здійснюють  центральний  орган  виконавчої  влади,  що  забезпечує
формування  державної  політики  у  сфері  сім'ї  та  дітей, орган
виконавчої  влади  Автономної  Республіки  Крим  у  сфері сім’ї та
дітей, структурні підрозділи обласних, Київської, Севастопольської
міських державних адміністрацій.

{  Частина перша статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     2. Оздоровлення   та   відпочинок   груп  дітей  за  кордоном
організовується юридичними особами,  установчими документами  яких
передбачено  провадження  такої діяльності,  та за умови отримання
згоди  на  виїзд і організацію оздоровлення та відпочинку дітей за
кордоном.

{ Частина  друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1401-VI (
1401-17 ) від 21.05.2009 }

     3.  Надання  згоди  на  виїзд  і  організацію оздоровлення та
відпочинку  дітей  за  кордоном  здійснюється за місцем проживання
дітей  органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері
сім’ї  та  дітей,  структурними  підрозділами обласних, Київської,
Севастопольської  міських  державних адміністрацій. { Абзац перший
частини  третьої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     Якщо  до складу групи входять діти з різних регіонів України,
надання  згоди  на  виїзд і організацію оздоровлення та відпочинку
дітей  за кордоном здійснює центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері сім'ї та дітей.
{  Частина третя статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1401-VI (
1401-17 ) від 21.05.2009 }

     4.   Порядок   отримання   згоди   на   виїзд  і  організацію
оздоровлення   та   відпочинку   дітей  за  кордоном  визначається
Кабінетом Міністрів України.

{ Частина  четверта  статті  27  із  змінами,  внесеними згідно із
Законом N 1401-VI (
1401-17 ) від 21.05.2009 }

     5. Оздоровлення та відпочинок  організованих  груп  дітей  за
кордоном  за  державні  кошти  здійснюється  відповідно  до  вимог
державних соціальних стандартів оздоровлення та відпочинку дітей.

     Стаття 28. Вимоги щодо прийняття дітей на оздоровлення
                та відпочинок

     1. До дитячого закладу оздоровлення та відпочинку діти можуть
прибувати з батьками, іншими законними представниками або у складі
груп з особами, які їх супроводжують.

     2. Формування   груп  дітей  та  призначення  особи,  яка  їх
супроводжує  до  дитячого  закладу  оздоровлення  та   відпочинку,
здійснюється  юридичними особами,  якщо їх установчими документами
передбачено провадження діяльності з  оздоровлення  та  відпочинку
дітей.

     3. Група   дітей   для   направлення   до   дитячого  закладу
оздоровлення та відпочинку формується і склад її затверджується не
пізніш як за два дні до від'їзду.

     4. Кожна  група  до  15  дітей забезпечується особою,  яка їх
супроводжує.  На  кожну  групу  від  30  до  45  дітей   додатково
призначається  один медичний працівник.  Особи,  які супроводжують
дітей під час їх  перевезення  до  або  з  місця  оздоровлення  та
відпочинку,   перебувають  у  відрядженні  та  несуть  персональну
відповідальність  за  життя  і  здоров'я  дітей  до  передачі   їх
працівникам   відповідного   дитячого   закладу   оздоровлення  та
відпочинку чи батькам або іншим законним представникам.

     Витрати на відрядження осіб,  які супроводжують дітей, можуть
відшкодовуватися  за  рахунок  юридичних  осіб,  що  їх призначили
відповідно до частини другої цієї  статті,  та  інших  джерел,  не
заборонених законодавством.

     5. Перед   відправленням   груп   дітей  на  оздоровлення  та
відпочинок  з  особами,  які  супроводжують  дітей  під   час   їх
перевезення, проводиться інструктаж з питань безпеки.

     6. Відповідальність    дитячого   закладу   оздоровлення   та
відпочинку за життя і здоров'я дітей  настає  з  моменту  передачі
дітей  за списком особами,  які їх супроводжували,  керівникам цих
закладів.

     7. Супроводження груп дітей до або з  місць  оздоровлення  та
відпочинку здійснюється безоплатно працівниками органів внутрішніх
справ.
 

     {  Чстину  восьму  статті  28  виключено  на  підставі Закону
N 1401-VI (
1401-17 ) від 21.05.2009 }
 

                             Розділ V
                  УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ ОЗДОРОВЛЕННЯ
                       ТА ВІДПОЧИНКУ ДІТЕЙ

     Стаття 29. Учасники процесу оздоровлення та відпочинку дітей

     1. До учасників  процесу  оздоровлення  та  відпочинку  дітей
належать:   діти;   їхні  батьки  або  особи,  які  їх  заміняють;
працівники дитячого  закладу  оздоровлення  та  відпочинку  дітей;
представники  підприємств,  установ  та  організацій  -  власників
(засновників) закладу;  представники профспілок та інших об'єднань
громадян.

     Стаття 30. Права та обов'язки дітей, які перебувають
                у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку

     1. Діти під час перебування в дитячих  закладах  оздоровлення
та відпочинку мають право:

     на захист прав і свобод,  визначених Конвенцією ООН про права
дитини (
995_021 ),  на охорону життя,  здоров'я і власного майна,
повагу  до  їх  гідності,  вільне висловлювання власних поглядів і
переконань;

     на кваліфіковану медичну допомогу  в  разі  захворювання  або
травмування;

     самостійно обирати   види   діяльності,  дозвілля,  участь  в
освітніх, оздоровчих програмах закладів;

     здобувати у  передбачених  законодавством   випадках   освіту
згідно з державними стандартами освіти;

     отримувати зазначені  в  путівці  послуги  з  оздоровлення та
відпочинку, в тому числі платні;

     на раціональне харчування;

     брати участь в управлінні дитячим  закладом  оздоровлення  та
відпочинку;

     звертатися до  адміністрації закладу для отримання інформації
стосовно побуту,  харчування,  медичної допомоги, змісту освітніх,
оздоровчих програм та програм відпочинку;

     у разі виникнення конфліктної ситуації вимагати вжиття дієвих
заходів, у тому числі заміни вихователя.

     2. Діти під час перебування у дитячих  закладах  оздоровлення
та   відпочинку   зобов'язані   виконувати   правила  внутрішнього
розпорядку цих закладів.

Стаття 31. Права та обов'язки батьків або інших законних 
               представників

     1. Батьки або інші законні представники дітей мають право: 

     ознайомитися із  статутом  дитячого  закладу  оздоровлення та 
відпочинку,  правилами  перебування  дитини  у  закладі,   змістом
освітніх,  оздоровчих,  медичних програм або програм відпочинку, в
яких братиме участь дитина;

     захищати права та законні інтереси дитини  в  разі  отримання 
від неї відповідної інформації;

     звертатися до  адміністрації дитячого закладу оздоровлення та 
відпочинку,  його засновника (власника),  органів виконавчої влади
та  органів  місцевого  самоврядування,  утворених  ними  комісій,
та  інших  робочих  органів  з  питання поліпшення роботи дитячого
закладу  оздоровлення  та  відпочинку.  {  Абзац четвертий частини
першої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI
( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

     2. Батьки або інші законні представники дітей зобов'язані: 

     забезпечити дитину  на  час  перебування  у  дитячому закладі 
оздоровлення та відпочинку необхідним  одягом,  взуттям,  засобами
гігієни;

     провести з   дитиною   превентивну  роботу  щодо  запобігання 
шкідливим звичкам;

     забезпечити проходження дитиною медичного обстеження; 

     надавати інформацію працівникам дитячого закладу оздоровлення 
та відпочинку,  особам, які супроводжують дітей, про індивідуальні
особливості дитини;

     відвідувати дитину  в  закладі  та  у  терміни,  визначені  у 
путівці, забрати її із закладу;

     відшкодувати заподіяні   дитячому   закладу  оздоровлення  та 
відпочинку збитки внаслідок недисциплінованої поведінки дитини;

     у разі  прийняття  рішення  адміністрацією  дитячого  закладу 
оздоровлення  та  відпочинку про дострокове відправлення дитини до
постійного місця  проживання  за  недисциплінованість  та  у  разі
неможливості  батьків  або  інших  законних  представників забрати
дитину з дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, відшкодувати
витрати,   понесені  цим  закладом,  на  супроводження  дитини  до
постійного місця проживання.

     Стаття 32. Працівники дитячих закладів оздоровлення 
                та відпочинку

     1. Призначення  керівників  дитячих  закладів оздоровлення та 
відпочинку здійснюється засновниками (власниками)  з  числа  осіб,
які мають,  як правило, вищу освіту за профілем (охорона здоров'я,
освіта,  спорт,  культура) і стаж роботи з дітьми не  менше  п'яти
років.

     Прийняття на роботу працівників, які безпосередньо працюють з 
дітьми, здійснюється з числа осіб, які мають відповідну освіту.

     Добір на   роботу   інших   працівників   дитячих    закладів 
оздоровлення    та    відпочинку    здійснюється   відповідно   до
законодавства.

     2. Лікарі та медичні працівники,  які направляються на роботу 
в   дитячі   заклади  оздоровлення  та  відпочинку,  повинні  мати
відповідну кваліфікацію,  підготовку та стаж практичної роботи  не
менше трьох років.  Контроль за відбором та направленням медичного
персоналу  до  дитячих   закладів   оздоровлення   та   відпочинку
покладається  на  керівника  територіальної  або відомчої медичної
установи,  який несе персональну відповідальність за їх професійну
діяльність.

     3. Для роботи в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку в 
літній  час  та  під  час  канікул  можуть   залучатися   студенти
педагогічних, медичних та інших навчальних закладів.

     4. Сезонні   працівники   дитячого  закладу  оздоровлення  та 
відпочинку,  які безпосередньо працюють з дітьми,  на  час  роботи
безоплатно забезпечуються помешканням.

     5. Сезонні   працівники   дитячого  закладу  оздоровлення  та 
відпочинку,  які безпосередньо працюють з  дітьми,  забезпечуються
харчуванням. Розмір плати за харчування встановлюється засновником
(власником) закладу.

     Вартість харчування працівників повинна  відповідати  нормам, 
встановленим  центральним  органом виконавчої влади, що забезпечує
формування  державної  політики  у сфері охорони здоров'я. { Абзац
другий  частини  п'ятої  статті 32 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     6. Умови і розмір оплати праці працівників  дитячих  закладів 
оздоровлення   та   відпочинку   державної  та  комунальної  форми
власності визначаються законодавством.

     7. Умови і розмір оплати праці працівників приватних  дитячих 
закладів  оздоровлення  та  відпочинку  встановлюються засновником
(власником) згідно із законодавством.

     8. Засновники (власники)  мають  право  встановлювати  розмір 
оплати   праці   працівників   дитячого  закладу  оздоровлення  та
відпочинку відповідно до галузевих тарифних ставок.
 

     {  Частину  дев'яту  статті  32  виключено на підставі Закону 
N 2856-VI (
2856-17 ) від 23.12.2010 }
 

     10. За    педагогічними   і   медичними   працівниками,   які 
направляються на роботу до сезонного дитячого закладу оздоровлення
та  відпочинку,  зберігається основне місце роботи та безперервний
трудовий стаж.

     Стаття 33. Права, обов'язки та відповідальність працівників 
                дитячого закладу оздоровлення та відпочинку

     1. Працівники  дитячого  закладу оздоровлення та відпочинку в 
межах   покладених   на   них   обов'язків   несуть    персональну
відповідальність  відповідно  до  законодавства за безпеку життя і
здоров'я  дітей,  які  оздоровлюються  та  відпочивають  у   цьому
закладі,  за  якість  та  повноту виконання навчальних та виховних
програм,  які реалізуються  в  дитячому  закладі  оздоровлення  та
відпочинку.

     2. Працівники  дитячого  закладу  оздоровлення  та відпочинку 
мають право на:

     внесення пропозицій   щодо   поліпшення   оздоровчо-виховного 
процесу,  процесу  відпочинку,  подання  на розгляд керівництва та
педагогічної ради  пропозицій  щодо  морального  та  матеріального
заохочення  дітей,  застосування  стягнень  до  тих,  хто  порушує
правила внутрішнього розпорядку закладу;

     вибір форм   підвищення    кваліфікації,    необхідної    для 
продовження трудової діяльності у такому закладі;

     участь у роботі методичних об'єднань,  нарад,  зборів,  інших 
органів самоврядування дитячого оздоровчого  закладу,  у  заходах,
пов'язаних з організацією оздоровчо-виховної роботи;

     вибір педагогічно обґрунтованих форм, методів, засобів роботи 
з дітьми;

     соціальне та матеріальне заохочення; 

     об'єднання у  професійні   спілки,   участь   у   громадських 
організаціях, діяльність яких не заборонена законодавством.

     3. Працівники  дитячого  закладу  оздоровлення  та відпочинку 
зобов'язані:

     педагогічні та  медичні  -  перед  початком   роботи   пройти 
спеціальну курсову підготовку в порядку, встановленому центральним
органом  виконавчої  влади,  що  забезпечує  формування  державної
політики у сфері сім'ї та дітей;

     при прийнятті  на  роботу  надати  документ  про  проходження 
обов'язкового медичного огляду, який дає право працювати з дітьми;

     дотримуватися вимог   статуту  (положення)  дитячого  закладу 
оздоровлення  та  відпочинку,  виконувати   правила   внутрішнього
розпорядку та посадові обов'язки;

     берегти життя   та  здоров'я  дітей,  захищати  їх  інтереси, 
пропагувати здоровий спосіб життя;

     виконувати накази та розпорядження директора закладу. 

     Стаття 34. Державний контроль за діяльністю дитячих закладів 
                оздоровлення та відпочинку

     1. Державний   контроль   за   діяльністю   дитячих  закладів 
оздоровлення та відпочинку незалежно від підпорядкування,  типу та
форми власності закладів здійснюють:

     центральний  орган  виконавчої  влади,  що  реалізує державну 
політику  у  сфері  сім’ї  та дітей; { Абзац другий частини першої
статті 34 в редакції Закону N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     міністерства та інші центральні органи виконавчої  влади,  до 
сфери  управління  яких  належать  дитячі  заклади оздоровлення та
відпочинку;

     Рада міністрів Автономної Республіки Крим; 

     обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні 
адміністрації,  до  сфери  управління яких належать дитячі заклади
оздоровлення та відпочинку.

     2. Формою державного контролю є державна  атестація  дитячого 
закладу  оздоровлення  та  відпочинку,  яка  проводиться в порядку
(
426-2009-п ), встановленому Кабінетом Міністрів України.

     У разі  виявлення  порушень  у  діяльності  дитячого  закладу 
оздоровлення  та  відпочинку,  що можуть вплинути на стан здоров'я
дітей, атестація проводиться позачергово.

     За результатами атестації закладу присвоюється  вища,  перша, 
друга   або   третя   категорія.   Порядок   присвоєння  категорій
(
426-2009-п ) визначається Кабінетом Міністрів України.

                            Розділ VI 
                    МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
             У СФЕРІ ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ ДІТЕЙ

     Стаття 35. Міжнародне співробітництво у сфері оздоровлення 
                та відпочинку дітей

     1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування 
у   межах   своїх   повноважень   можуть   укладати  договори  про
співробітництво   з   відповідними   органами,    установами    та
організаціями  іноземних держав у сфері оздоровлення та відпочинку
дітей відповідно до законодавства України.

     2. Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку можуть  надавати 
послуги з оздоровлення та відпочинку дітям іноземних держав згідно
з договорами,  укладеними  з  іноземними  юридичними  і  фізичними
особами.

     3. Кошти,  отримані  від  надання  послуг  з  оздоровлення та 
відпочинку  дітям  іноземних  держав,  використовуються   дитячими
закладами оздоровлення та відпочинку згідно із законодавством.

                            Розділ VII 
                       ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2009 року. 

     2. До приведення законодавства України у відповідність із цим 
Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються
в частині, що не суперечить цьому Закону.

     3. Кабінету  Міністрів  України  у шестимісячний термін з дня 
набрання чинності цим Законом:

     привести свої нормативно-правові акти у відповідність із  цим 
Законом;

     розробити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом; 

     забезпечити перегляд  і  скасування органами виконавчої влади 
прийнятих ними  нормативно-правових  актів,  що  суперечать  цьому
Закону.
 

 Президент України                                        В.ЮЩЕНКО 

 м. Київ, 4 вересня 2008 року 
          N 375-VI

ЗАКОН УКРАЇНИ Про охорону дитинства

З А К О Н   У К Р А Ї Н И

                      Про охорону дитинства

  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 30, ст.142 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
  N 3109-III  (
3109-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 32, ст.232
  N  177-IV   ( 
177-15 ) від 26.09.2002, ВВР, 2002, N 46, ст.347
  N  380-IV   ( 
380-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86
  N 1344-IV   (
1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250
  N 1410-IV   (
1410-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.251
  N 2304-IV   (
2304-15 ) від 11.01.2005, ВВР, 2005, N  6, ст.144
  N 2353-IV   (
2353-15 ) від 18.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.191
  N 2414-IV   (
2414-15 ) від 03.02.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.202
  N 2505-IV   (
2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
                                                            ст.267
  N  257-VI   ( 
257-17 ) від 10.04.2008, ВВР, 2008, N 24, ст.230
  N 1343-VI   (
1343-17 ) від 19.05.2009, ВВР, 2009, N 39, ст.550
  N 1397-VI   (
1397-17 ) від 21.05.2009, ВВР, 2009, N 41, ст.596
  N 2394-VI   (
2394-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 39, ст.513
  N 2435-VI   (
2435-17 ) від 06.07.2010, ВВР, 2010, N 46, ст.539
  N 3234-VI   (
3234-17 ) від 19.04.2011, ВВР, 2011, N 42, ст.433
  N 3525-VI   (
3525-17 ) від 16.06.2011, ВВР, 2012, N  4, ст.20
  N 4723-VI   (
4723-17 ) від 17.05.2012, ВВР, 2013, N 14, ст.95
  N 5290-VI   (
5290-17 ) від 18.09.2012, ВВР, 2013, N 41, ст.549
  N 5462-VI   (
5462-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 6-7, ст.80
  N 5477-VI   (
5477-17 ) від 06.11.2012, ВВР, 2013, N 50, ст.693
  N  243-VII  ( 
243-18 ) від 16.05.2013, ВВР, 2014, N 11, ст.140
  N   76-VIII (  
76-19 ) від 28.12.2014, ВВР, 2015, N  6, ст.40 }
 

     Цей Закон   визначає   охорону   дитинства   в   Україні   як
стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення
реалізації   прав  дитини  на  життя,  охорону  здоров'я,  освіту,
соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні  засади
державної політики у цій сфері.

                             Розділ I

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термінів

     У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

     дитина - особа віком до 18 років (повноліття),  якщо згідно з
законом,  застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої
раніше;

     дитинство - період розвитку людини до досягнення повноліття;

     охорона дитинства - система державних та громадських заходів,
спрямованих  на  забезпечення   повноцінного   життя,   всебічного
виховання і розвитку дитини та захисту її прав;

     дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки;

     діти, позбавлені   батьківського   піклування,  -  діти,  які
залишилися без піклування батьків  у  зв'язку  з  позбавленням  їх
батьківських   прав,   відібранням   у   батьків  без  позбавлення
батьківських  прав,  визнанням  батьків  безвісно  відсутніми  або
недієздатними,  оголошенням їх померлими,  відбуванням покарання в
місцях позбавлення волі та  перебуванням  їх  під  вартою  на  час
слідства,  розшуком  їх  органами  внутрішніх справ,  пов'язаним з
ухиленням від сплати аліментів та відсутністю  відомостей  про  їх
місцезнаходження,  тривалою  хворобою батьків,  яка перешкоджає їм
виконувати  свої батьківські обов'язки, а також діти, розлучені із
сім'єю, підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких
відмовились  батьки, та безпритульні діти; { Абзац шостий статті 1
із  змінами, внесеними згідно із Законом N 5290-VI (
5290-17 ) від
18.09.2012 }

     дитина,  розлучена  із  сім'єю,  -  дитина,  яка  прибуває чи
прибула  на  територію  України  без супроводу батьків чи одного з
них,  діда  чи  баби,  повнолітніх  брата чи сестри або опікуна чи
піклувальника,  призначених  відповідно  до  законодавства  країни
походження,  або інших повнолітніх осіб, які до прибуття в Україну
добровільно  чи  в  силу  звичаю  країни  походження взяли на себе
відповідальність  за  виховання дитини; { Статтю 1 доповнено новим
абзацом згідно із Законом N 5290-VI (
5290-17 ) від 18.09.2012 }

     безпритульні діти - діти,  які були покинуті  батьками,  самі
залишили  сім'ю  або  дитячі заклади,  де вони виховувались,  і не
мають певного місця проживання;

     дитина-інвалід -   дитина   зі   стійким   розладом   функцій
організму,   спричиненим  захворюванням,  травмою  або  вродженими
вадами розумового чи фізичного розвитку,  що зумовлюють  обмеження
її   нормальної   життєдіяльності   та   необхідність   додаткової
соціальної допомоги і захисту;

     дитина-біженець  -  дитина,  яка  не є громадянином України і
внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою  переслідувань  за
ознаками   раси,   віросповідання,   національності,  громадянства
(підданства), належності до певної соціальної групи або політичних
переконань   перебуває   за   межами  країни  своєї  громадянської
належності та не може користуватися захистом цієї  країни  або  не
бажає  користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань,  або,
не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами  країни
свого  попереднього  постійного  проживання,  не  може чи не бажає
повернутися   до  неї  внаслідок  зазначених  побоювань;  {  Абзац
статті  1  в  редакції Закону N 177-IV (
177-15 ) від 26.09.2002 }

     дитина,  яка потребує додаткового захисту, - дитина, яка не є
біженцем  відповідно  до  Конвенції  про статус біженців 1951 року
(  
995_011   )  і  Протоколу  щодо  статусу  біженців  1967  року
995_363  )  та  Закону  України  "Про  біженців  та  осіб,  які
потребують  додаткового  або тимчасового захисту" (
3671-17 ), але
потребує захисту, оскільки вона була змушена прибути в Україну або
залишитися  в  Україні  внаслідок  виникнення  загрози  її  життю,
безпеці   чи   свободі   в  країні  походження,  через  побоювання
застосування  щодо  неї  смертної  кари  або  виконання вироку про
смертну  кару  чи  тортур,  нелюдського  або  такого,  що принижує
гідність,  поводження  чи  покарання;  {  Статтю 1 доповнено новим
абзацом згідно із Законом N 5290-VI (
5290-17 ) від 18.09.2012 }

     діти,  які  потребують  тимчасового  захисту,  -  діти, які є
іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають на
території  країни,  що  має спільний кордон з Україною, які масово
вимушені  шукати  захисту  в Україні внаслідок зовнішньої агресії,
іноземної  окупації,  громадянської  війни,  зіткнень  на етнічній
основі,  природних  чи  техногенних  катастроф або інших подій, що
порушують  громадський  порядок  у  певній  частині  або  на  всій
території  країни  походження;  { Статтю 1 доповнено новим абзацом
згідно із Законом N 5290-VI (
5290-17 ) від 18.09.2012 }

     неповна сім'я - сім'я,  що складається з матері або батька  і
дитини (дітей);

     багатодітна  сім'я  -  сім'я,  в  якій  подружжя  (чоловік та
жінка)  перебуває  у  зареєстрованому  шлюбі,  разом  проживає  та
виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або
один батько (одна мати),  який (яка) проживає  разом  з  трьома  і
більше  дітьми  та  самостійно їх виховує.  До складу багатодітної
сім'ї включаються також діти,  які  навчаються  за  денною  формою
навчання   у   загальноосвітніх,   професійно-технічних  та  вищих
навчальних закладах,  - до закінчення навчальних закладів,  але не
довше ніж до досягнення ними 23 років; { Абзац статті 1 в редакції
Закону  N  3525-VI  ( 
3525-17  ) від 16.06.2011 } { Друге речення
абзацу  статті 1 набирає чинності з 1 січня 2012 року - див. пункт
2 Закону N 3525-VI (
3525-17 ) від 16.06.2011 }

     прийомна сім'я - сім'я, яка добровільно взяла із закладів для
дітей-сиріт  і  дітей,  позбавлених батьківського піклування,  від
1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання;

     дитячий  будинок  сімейного  типу   -   окрема   сім'я,   яка
створюється  за  бажанням  подружжя  або  окремої  особи,  яка  не
перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та  спільне  проживання
не  менш  як  5 дітей-сиріт  і  дітей,  позбавлених  батьківського
піклування;

     контакт  з  дитиною  -  реалізація  матір'ю,  батьком, іншими
членами  сім'ї  та  родичами, у тому числі тими, з якими дитина не
проживає,  права  на  спілкування  з дитиною, побачення зазначених
осіб  з  дитиною,  а  також  надання  їм інформації про дитину або
дитині  про  таких осіб, якщо це не суперечить  інтересам  дитини.
{   Статтю  1  доповнено  абзацом  згідно  із  Законом  N  1397-VI
(
1397-17 ) від 21.05.2009 }

     Стаття 2. Законодавство про охорону дитинства та його
               завдання

     Законодавство про   охорону    дитинства    грунтується    на
Конституції України  ( 
254к/96-ВР  ),  Конвенції  ООН  про  права
дитини (
995_021 ), міжнародних договорах, згода на обов'язковість
яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону,
а також інших нормативно-правових актів,  що  регулюють  суспільні
відносини у цій сфері.

     Завданням законодавства  про  охорону  дитинства є розширення
соціально-правових   гарантій   дітей,   забезпечення   фізичного,
інтелектуального,   культурного   розвитку   молодого   покоління,
створення соціально-економічних  і  правових  інститутів  з  метою
захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

     Стаття 3. Основні принципи охорони дитинства

     Всі діти  на території України,  незалежно від раси,  кольору
шкіри,  статі,  мови,  релігії,  політичних або інших  переконань,
національного,  етнічного  або  соціального походження,  майнового
стану,  стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи  осіб,
які їх замінюють) або будь-яких інших обставин,  мають рівні права
і свободи,  визначені цим Законом та  іншими  нормативно-правовими
актами.

     Держава  гарантує  всім  дітям  рівний  доступ до безоплатної
правової допомоги, необхідної для забезпечення захисту їхніх прав,
на  підставах  та  в  порядку,  встановлених  законом,  що регулює
надання безоплатної правової допомоги.

{  Частина  друга статті 3 в редакції Закону N 5477-VI ( 5477-17 )
від 06.11.2012 }

     Стаття 4. Система заходів щодо охорони дитинства

     Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:

     визначення основних  правових,  економічних,  організаційних,
культурних   та   соціальних   засад   щодо   охорони   дитинства,
удосконалення  законодавства  про  правовий  і  соціальний  захист
дітей,  приведення його у відповідність з  міжнародними  правовими
нормами у цій сфері;

     забезпечення належних  умов  для охорони здоров'я,  навчання,
виховання,  фізичного,  психічного,  соціального,   духовного   та
інтелектуального   розвитку   дітей,   їх  соціально-психологічної
адаптації  та  активної  життєдіяльності,  зростання  в  сімейному
оточенні  в  атмосфері миру,  гідності,  взаємоповаги,  свободи та
рівності;

     проведення державної  політики,  спрямованої  на   реалізацію
цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг
та соціальних гарантій у процесі виховання,  навчання,  підготовки
до   трудової   діяльності,   заохочення   наукових  досліджень  з
актуальних проблем дитинства;

     встановлення відповідальності  юридичних  і   фізичних   осіб
(посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів
дитини, заподіяння їй шкоди.

     Стаття 5. Організація охорони дитинства

     Основні засади охорони дитинства та державну політику  у  цій
сфері   визначає   Верховна   Рада   України  шляхом  затвердження
відповідних загальнодержавних програм.

     Проведення державної   політики   щодо   охорони   дитинства,
розробку   і   здійснення   цільових   загальнодержавних   програм
соціального захисту та  поліпшення  становища  дітей,  координацію
діяльності  центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій
сфері  забезпечує  Кабінет  Міністрів  України.  Щорічно   Кабінет
Міністрів   України   звітує   Верховній  Раді  України  про  стан
демографічної ситуації в Україні,  становище  дітей  та  тенденції
його змін у ході впроваджених соціально-економічних перетворень.

     Місцеві органи   виконавчої   влади   та   органи   місцевого
самоврядування відповідно до їх компетенції,  визначеної  законом,
забезпечують:

     проведення державної  політики  у  сфері  охорони  дитинства,
розроблення  і  здійснення  галузевих  та   регіональних   програм
поліпшення становища дітей, вирішення інших питань у цій сфері;

     розвиток мережі   навчальних   закладів,   закладів   охорони
здоров'я,  соціального захисту,  а також  позашкільних  навчальних
закладів,  діяльність  яких  спрямована  на  організацію дозвілля,
відпочинку     і     оздоровлення     дітей,     зміцнення      їх
матеріально-технічної бази;

     вирішення питань   щодо   встановлення  опіки  і  піклування,
створення інших передбачених  законодавством  умов  для  виховання
дітей,   які   внаслідок   смерті   батьків,  позбавлення  батьків
батьківських прав,  хвороби батьків чи з інших  причин  залишилися
без  батьківського  піклування,  а  також  для захисту особистих і
майнових прав та інтересів дітей;

     організацію   безкоштовного   харчування   учнів  1-4  класів
загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з
неповних  та  багатодітних сімей у професійно-технічних навчальних
закладах;  {  Дію абзацу п'ятого частини третьої статті 5 зупинено
на  2003 рік (щодо забезпечення безкоштовним харчуванням учнів 1-3
класів  загальноосвітніх  навчальних  закладів,  крім дітей-сиріт,
дітей,   позбавлених   батьківського   піклування,   та  дітей  із
малозабезпечених  сімей) згідно із Законом N 380-IV (
380-15 ) від
26.12.2002;  дію  абзацу п'ятого частини третьої статті 5 зупинено
на  2004  рік щодо забезпечення безкоштовним харчуванням учнів 1-3
класів  загальноосвітніх  навчальних  закладів,  крім дітей-сиріт,
дітей,   позбавлених   батьківського   піклування,   та  дітей  із
малозабезпечених сімей згідно із Законом N 1344-IV (
1344-15 ) від
27.11.2003;  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 2505-IV
(
2505-15 ) від 25.03.2005 }

     можуть  забезпечувати  пільговий  проїзд  учнів,  вихованців,
студентів  до  місця  навчання  і  додому  у  порядку та розмірах,
визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це
відповідні  видатки  з  місцевих  бюджетів; { Абзац шостий частини
третьої  статті  5  в  редакції  Закону  N  76-VIII  (
76-19 ) від
28.12.2014 }

     вирішення питань про  надання  пільг  та  державної  допомоги
дітям та сім'ям з дітьми відповідно до законодавства;

     контроль   за   дотриманням  в  ігрових  залах,  комп'ютерних
клубах,  відеотеках,  дискотеках,  інших розважальних закладах  та
громадських  місцях  правопорядку  та етичних норм стосовно дітей;
(  Частину  третю  статті  5  доповнено  абзацом згідно із Законом
N 2304-IV (
2304-15 ) від 11.01.2005 )

     вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх
компетенції законодавством України.

     Інші органи виконавчої влади в межах своїх повноважень:

     подають Кабінету   Міністрів    України    пропозиції    щодо
вдосконалення положень законодавства,  які стосуються забезпечення
захисту прав дітей;

     подають висновки до проектів законодавчих актів із зазначених
питань;

     надають засобам  масової інформації,  громадськості та особам
чи  органам,  які  займаються  вирішенням  питань  захисту  дітей,
загальну інформацію про забезпечення захисту прав дітей.

{  Частина   четверта   статті   5   в  редакції  Закону N 1397-VI
(
1397-17 ) від 21.05.2009 }

     У порядку,  встановленому законодавством,  трудові колективи,
благодійні та інші громадські організації,  фізичні  особи  можуть
брати   участь   у   забезпеченні  реалізації  заходів  з  охорони
дитинства,  поліпшення  становища  дітей,   створення   розвиненої
системи  патронату дітей-сиріт і дітей,  позбавлених батьківського
піклування, підтримки батьків або осіб, які їх замінюють, заходів,
спрямованих   на  забезпечення  відповідних  умов  для  виховання,
освіти,  всебічного гармонійного культурного і фізичного  розвитку
дитини.

     Держава сприяє    трудовим    колективам,    громадським   та
благодійним організаціям,  іншим об'єднанням громадян та  фізичним
особам у їх діяльності, спрямованій на поліпшення становища дітей,
охорону  їх  прав  та  інтересів,  заохочує  розвиток  усіх   форм
благодійності,  патронату  і спонсорства щодо дітей шляхом надання
податкових,  інвестиційних,  митних, кредитних та тарифних пільг у
порядку, встановленому законами України.

                            Розділ II

                     ПРАВА ТА СВОБОДИ ДИТИНИ

     Стаття 6. Право на життя та охорону здоров'я

     Кожна дитина  має  право  на  життя  з  моменту визначення її
живонародженою   та   життєздатною   за   критеріями   Всесвітньої
організації охорони здоров'я.

     Держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну
кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних  закладах
охорони  здоров'я,  сприяє  створенню  безпечних  умов для життя і
здорового розвитку дитини,  раціонального  харчування,  формуванню
навичок здорового способу життя.

     З цією метою держава вживає заходів щодо:

     зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності;

     забезпечення надання необхідної медичної допомоги всім дітям;

     боротьби з  хворобами  і  недоїданням,  у  тому  числі шляхом
надання дітям доступу до  достатньої  кількості  якісних  харчових
продуктів та чистої питної води;

     створення безпечних і здорових умов праці;

     надання матерям   належних   послуг   з  охорони  здоров'я  у
допологовий і післяпологовий періоди;

     забезпечення всіх прошарків суспільства,  зокрема  батьків  і
дітей,  інформацією  щодо  охорони здоров'я і здорового харчування
дітей,  переваг грудного вигодовування,  гігієни,  санітарних умов
проживання дітей та запобігання нещасним випадкам;

     розвитку просвітницької  роботи,  послуг  у галузі планування
сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я;

     пільгового забезпечення  дітей  ліками   та   харчуванням   у
порядку, встановленому законодавством.

     Стаття 7. Право на ім'я та громадянство

     Кожна дитина  з  моменту  народження  має  право  на  ім'я та
громадянство.  Місце  і  порядок  реєстрації   народження   дитини
визначаються    сімейним    законодавством,    реєстрацію    актів
цивільного   стану,   а   підстави  і  порядок  набуття  та  зміни
громадянства   визначаються   Законом  України  "Про  громадянство
України" (
2235-14 ), іншими нормативно-правовими актами.

(  Стаття  7  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 1410-IV
(
1410-15 ) від 03.02.2004 )

     Стаття 8. Право на достатній життєвий рівень

     Кожна дитина має право на  рівень  життя,  достатній  для  її
фізичного,  інтелектуального, морального, культурного, духовного і
соціального розвитку.

     Батьки або особи,  які їх замінюють,  несуть відповідальність
за  створення  умов,  необхідних  для  всебічного розвитку дитини,
відповідно до законів України.

     Стаття 9. Право дитини на вільне висловлення думки та
               отримання інформації

     Кожна дитина  має  право  на  вільне  висловлювання особистої
думки,  формування власних поглядів,  розвиток власної  суспільної
активності,  отримання інформації, що відповідає її віку. Це право
включає   свободу   розшукувати,   одержувати,    використовувати,
поширювати  та  зберігати  інформацію в усній,  письмовій чи іншій
формі,  за допомогою творів мистецтва, літератури, засобів масової
інформації, засобів зв'язку (комп'ютерної, телефонної мережі тощо)
чи інших засобів на вибір  дитини.  Їй  забезпечується  доступ  до
інформації  та  матеріалів  з  різних  національних  і міжнародних
джерел,  особливо  тих,  які  сприяють   здоровому   фізичному   і
психічному   розвитку,   соціальному,   духовному   та  моральному
благополуччю.

     Діти мають  право  звертатися  до  органів  державної  влади,
органів    місцевого    самоврядування,    підприємств,   установ,
організацій,  засобів масової інформації та їх посадових  осіб  із
зауваженнями  та пропозиціями стосовно їхньої діяльності,  заявами
та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та
скаргами про їх порушення.

     З метою реалізації цього права держава сприяє:

     поширенню засобами  масової  інформації матеріалів,  корисних
для розвитку дитини;

     виданню та розповсюдженню дитячої літератури  та  підручників
шляхом створення пільгових умов для їх видання;

     міжнародному співробітництву  у  сфері  обміну  та  поширення
інформації та матеріалів,  що надходять із різних  національних  і
міжнародних джерел;

     діяльності засобів   масової   інформації,   спрямованій   на
задоволення мовних потреб дітей, у тому числі тих, які належать до
національних меншин.

     Здійснення прав  дитини  на  вільне  висловлювання  думки  та
отримання  інформації  може  бути  обмежене  законом  в  інтересах
національної  безпеки,  територіальної цілісності або громадського
порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам,  для охорони
здоров'я  населення,  для  захисту репутації або прав інших людей,
для запобігання розголошенню інформації,  одержаної конфіденційно,
або для підтримання авторитету та неупередженості правосуддя.

     Стаття 10. Право на захист від усіх форм насильства

     Кожній дитині   гарантується   право   на  свободу,  особисту
недоторканність та захист гідності.  Дисципліна і порядок у сім'ї,
навчальних  та  інших  дитячих  закладах  мають забезпечуватися на
принципах,  що  грунтуються  на  взаємоповазі,  справедливості   і
виключають приниження честі та гідності дитини.

     Держава здійснює захист дитини від:

     усіх форм   фізичного   і   психічного   насильства,  образи,
недбалого і жорстокого поводження з нею,  експлуатації,  включаючи
сексуальні зловживання,  у тому числі з боку батьків або осіб, які
їх замінюють;

     втягнення у  злочинну  діяльність,  залучення   до   вживання
алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

     залучення до    екстремістських   релігійних   психокультових
угруповань  та   течій,   використання   її   для   створення   та
розповсюдження    порнографічних   матеріалів,   примушування   до
проституції,  жебрацтва,  бродяжництва, втягнення до азартних ігор
тощо.

     Держава  через  органи  опіки  і піклування, служби у справах
дітей,  центри  соціальних  служб  для  сім'ї,  дітей  та молоді у
порядку  ( 
z0917-09 ), встановленому законодавством, надає дитині
та   особам,   які   піклуються  про  неї,  необхідну  допомогу  у
запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною,
передачі  інформації  про  ці  випадки для розгляду до відповідних
уповноважених  законом  органів  для  проведення  розслідування  і
вжиття заходів щодо припинення насильства.

{ Частина третя статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами
N  3109-III  (
3109-14 ) від 07.03.2002, N 2353-IV ( 2353-15 ) від
18.01.2005, N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     Дитина вправі   особисто   звернутися   до  органу  опіки  та
піклування,  служби  у справах дітей, центрів соціальних служб для
сім'ї,  дітей  та  молоді, інших уповноважених органів за захистом
своїх прав, свобод і законних інтересів.

{  Частина  четверта  статті  10  із  змінами, внесеними згідно із
Законами  N  3109-III  ( 
3109-14  )  від  07.03.2002,  N  2353-IV
(
2353-15 ) від 18.01.2005, N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

     Розголошення чи  публікація  будь-якої інформації про дитину,
що може заподіяти  їй  шкоду,  без  згоди  законного  представника
дитини забороняється.

     Процедура розгляду скарг дітей на порушення їх прав і свобод,
жорстоке поводження,  насильство і знущання над ними  в  сім'ї  та
поза її межами (
z0099-04 ) встановлюється законодавством.

                            Розділ III

                          ДИТИНА І СІМ'Я

     Стаття 11. Дитина і сім'я

     Сім'я є   природним  середовищем  для  фізичного,  духовного,
інтелектуального,  культурного,  соціального розвитку  дитини,  її
матеріального  забезпечення  і  несе відповідальність за створення
належних умов для цього.

     Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками
або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

     Батько і  мати  мають  рівні  права  та  обов'язки щодо своїх
дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є
забезпечення інтересів своєї дитини.

     Стаття 12. Права, обов'язки та відповідальність батьків за
                виховання та розвиток дитини

     Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
На  кожного  з  батьків  покладається однакова відповідальність за
виховання,  навчання і розвиток дитини.  Батьки або особи,  які їх
замінюють,   мають   право   і   зобов'язані   виховувати  дитину,
піклуватися  про  її  здоров'я,  фізичний,  духовний  і  моральний
розвиток,  навчання,  створювати  належні  умови  для  розвитку її
природних здібностей,  поважати гідність дитини,  готувати  її  до
самостійного життя та праці.

     Виховання дитини    має   спрямовуватися   на   розвиток   її
особистості,  поваги до прав,  свобод людини і громадянина,  мови,
національних  історичних  і  культурних  цінностей українського та
інших народів,  підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві
в    дусі    взаєморозуміння,    миру,   милосердя,   забезпечення
рівноправності всіх членів  суспільства,  злагоди  та  дружби  між
народами, етнічними, національними, релігійними групами.

     Держава надає батькам або особам,  які їх замінюють, допомогу
у виконанні ними своїх обов'язків щодо  виховання  дітей,  захищає
права сім'ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів.

     Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків
без позбавлення їх цих прав  не  звільняє  батьків  від  обов'язку
утримувати дітей.

     Порядок і  розміри відшкодування витрат на перебування дитини
в будинку дитини,  дитячому будинку,  дитячому  будинку-інтернаті,
школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї,
іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського
піклування, встановлюються законодавством України.

     Батьки або особи,  які їх замінюють,  несуть відповідальність
за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону
здоров'я,  фізичний і духовний розвиток,  навчання, невиконання та
ухилення  від  виконання  батьківських  обов'язків  відповідно  до
закону.

     У разі   відмови   від  надання  дитині  необхідної  медичної
допомоги,  якщо це загрожує її здоров'ю,  батьки або особи, які їх
замінюють,  несуть  відповідальність  згідно  з  законом.  Медичні
працівники у разі критичного стану здоров'я дитини,  який потребує
термінового  медичного  втручання,  зобов'язані попередити батьків
або осіб,  які їх замінюють,  про  відповідальність  за  залишення
дитини в небезпеці.

     Стаття 13. Державна допомога сім'ям з дітьми

     З метою  створення  належних  матеріальних умов для виховання
дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють,
соціальну  допомогу,  передбачену  Законом  України  "Про державну
допомогу сім'ям з дітьми" (
2811-12 ) та іншими законами України.

     Сім'ям   з   дітьми  у  порядку,  що  визначається  Кабінетом
Міністрів  України,  надаються  пільгові  довгострокові кредити на
придбання житла, предметів довгострокового користування та житлове
будівництво.

     Багатодітним сім'ям надаються такі пільги:

     1) 50-відсоткова   знижка   плати   за   користування  житлом
(квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством
(21  кв.  метр загальної площі житла на кожного члена сім'ї,  який
постійно проживає в  жилому  приміщенні  (будинку),  та  додатково
10,5 кв. метра на сім'ю);

     2) 50-відсоткова  знижка  плати  за користування комунальними
послугами (газопостачання,  електропостачання та інші послуги)  та
вартості  скрапленого  балонного газу для побутових потреб у межах
норм, визначених законодавством.

     Площа житла, на яку надається знижка при розрахунках плати за
опалення,  становить 21 кв. метр опалюваної площі на кожного члена
сім'ї,  який постійно проживає в жилому приміщенні  (будинку),  та
додатково 10,5 кв. метра на сім'ю;

     3) 50-відсоткова   знижка   вартості  палива,  у  тому  числі
рідкого,  в межах норм,  визначених законодавством,  у  разі  якщо
відповідні будинки не мають центрального опалення;

     4) позачергове  встановлення квартирних телефонів.  Абонентна
плата  за  користування  квартирним  телефоном  встановлюється   у
розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

{ Статтю 13 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1343-VI
(
1343-17 ) від 19.05.2009 }

     Пільги щодо  плати за користування житлом (квартирної плати),
комунальними послугами та вартості  палива,  передбачені  пунктами
1-3  частини  третьої  цієї статті,  надаються багатодітним сім'ям
незалежно від виду житла та форми власності на нього.

{  Статтю  13  доповнено  частиною  четвертою  згідно  із  Законом
N 1343-VI (
1343-17 ) від 19.05.2009 }

     Дитячим  будинкам  сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких
не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також
сім'ям  (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають
троє  і  більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку
чи  піклування,  надаються пільги, передбачені частиною третьою, з
урахуванням умов, визначених частиною четвертою цієї статті.

{  Статтю  13 доповнено новою частиною згідно із Законом N 4723-VI
(
4723-17 ) від 17.05.2012 }

     Дітям з багатодітних сімей надаються такі пільги:

     1) безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів;

     2) щорічне медичне обстеження і диспансеризація  в  державних
та  комунальних закладах охорони здоров'я із залученням необхідних
спеціалістів, а також компенсація витрат на зубопротезування;

     3) першочергове  обслуговування  в  лікувально-профілактичних
закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

     4) безоплатний  проїзд  усіма  видами  міського пасажирського
транспорту  (крім  таксі),  автомобільним  транспортом  загального
користування в сільській місцевості,  а також залізничним і водним
транспортом приміського  сполучення  та  автобусами  приміських  і
міжміських  маршрутів,  у  тому  числі внутрірайонних,  внутрі- та
міжобласних незалежно від відстані та місця проживання;

     5) безоплатне одержання послуг з оздоровлення  та  відпочинку
відповідно  до  Закону  України  "Про  оздоровлення  та відпочинок
дітей" (
375-17 ).

{  Статтю  13  доповнено  частиною  згідно  із  Законом  N 1343-VI
(
1343-17 ) від 19.05.2009 }

     Батькам і дітям з  багатодітних  сімей  видаються  відповідні
посвідчення.   Зразок   посвідчення   (  
209а-2010-п  ),  порядок
виготовлення  і  видачі  посвідчень  (
209-2010-п ) встановлюються
Кабінетом Міністрів України.

{  Статтю  13  доповнено  частиною  згідно  із  Законом  N 1343-VI
(
1343-17 ) від 19.05.2009 }

     Установити,  що  пільги,  передбачені  пунктами  1, 2, 3 та 4
частини третьої та пунктом 1 частини шостої цієї статті, надаються
за  умови,  якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в
розрахунку  на  одну особу за попередні шість місяців не перевищує
величини  доходу,  який  дає право на податкову соціальну пільгу у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

{ Статтю 13 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 76-VIII
(
76-19 ) від 28.12.2014 }

     Стаття 14. Розлучення дитини з сім'єю

     Діти та  батьки  не повинні розлучатися всупереч їх волі,  за
винятком випадків,  коли таке  розлучення  необхідне  в  інтересах
дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

     Під час вчинення дій, пов'язаних з розлученням дитини з одним
або обома батьками,  а також інших дій,  що стосуються  дитини,  в
порядку,  встановленому  законом,  судом  заслуховується  думка та
побажання дитини.

     Стаття 15. Право дитини на контакт з батьками,
                які проживають окремо

{  Назва  статті  15  в  редакції Закону N 1397-VI ( 1397-17 ) від
21.05.2009 }

     Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має
право на підтримання  з  ними  регулярних  особистих  стосунків  і
прямих контактів.

     Батьки, які  проживають окремо від дитини,  зобов'язані брати
участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом
визнано,   що   таке  спілкування  не  перешкоджатиме  нормальному
вихованню дитини.

     У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з
батьків,  який проживає окремо,  у вихованні дитини, порядок такої
участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків
виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з
цих  питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому
законом.

     Дитина має   право  на  отримання  інформації  про  відсутніх
батьків,  якщо це  не  завдає  шкоди  її  психічному  і  фізичному
здоров'ю.

     Стаття 16. Право дитини на контакт з батьками, іншими
                членами сім'ї та родичами, які проживають
                у різних державах

{  Назва  статті  16  в  редакції Закону N 1397-VI ( 1397-17 ) від
21.05.2009 }

     Дитина, батьки якої проживають у різних державах,  має  право
на  регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками.
Дитина та її батьки для возз'єднання сім'ї мають право на  вільний
в'їзд  в  Україну  та  виїзд  з  України у порядку,  встановленому
законом.

     Батьки,   інші   члени  сім'ї  та  родичі,  зокрема  ті,  які
проживають  у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному
реалізувати   право   дитини   на   контакт  з  ними,  зобов'язані
гарантувати  повернення  дитини  до місця її постійного проживання
після  реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної
зміни її місця проживання.

{  Статтю 16 доповнено частиною другою згідно із Законом N 1397-VI
(
1397-17 ) від 21.05.2009 }

     Стаття 16-1. Заходи і гарантії забезпечення виконання
                  рішення суду про реалізацію права дитини
                  на контакт

     Заходи і  гарантії  забезпечення  виконання  рішення суду про
реалізацію права дитини на контакт визначаються  судом  у  кожному
конкретному випадку.

     Такими заходами і гарантіями є:

     зобов'язання особи,   яка  контактує  з  дитиною,  оплачувати
витрати,  пов'язані з переїздом та проживанням дитини,  а також, у
разі  потреби,  -  будь-якої іншої особи,  яка супроводжує дитину,
повідомляти особі,  з якою проживає дитина,  про місце перебування
дитини  під  час  реалізації  нею  права  на  контакт,  з'являтися
особисто  разом  з  дитиною  до  органу  опіки  та  піклування   з
періодичністю, визначеною судом;

     заборона зміни  місця  перебування  дитини під час реалізації
нею права на контакт;

     реалізація права на контакт з дитиною на території  іноземної
держави  за  умови  подання  органу  опіки та піклування за місцем
проживання дитини документа,  що підтверджує визнання рішення суду
України про контакт з дитиною на території іншої держави;

     інші заходи, передбачені законом.

{  Закон  доповнено  статтею  16-1  згідно  із Законом  N  1397-VI
(
1397-17 ) від 21.05.2009 }

     Стаття 17. Право дитини на майно

     Кожна дитина,  в  тому  числі  й  усиновлена,  має  право  на
одержання  в  установленому  законом  порядку  в  спадщину майна і
грошових коштів батьків чи одного з  них  у  разі  їх  смерті  або
визнання  їх  за  рішенням  суду  померлими  незалежно  від  місця
проживання.  Дитина,  батьки якої позбавлені батьківських прав, не
втрачає права на успадкування їх майна.

     У разі  визнання  батьків  або  одного  з  них  рішенням суду
безвісно відсутніми дитина має право на утримання  за  рахунок  їх
коштів і майна.

     Батьки  або  особи,  які  їх  замінюють,  не  мають права без
дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону,
укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або
державній  реєстрації,  відмовлятися  від належних дитині майнових
прав,  здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися
від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

{  Частина третя статті 17 в редакції Закону N 3234-VI ( 3234-17 )
від 19.04.2011 }

     Суд у  разі  позбавлення  батьків   батьківських   прав   або
відібрання  дитини  без  позбавлення  батьківських  прав одночасно
накладає  заборону  на  відчуження  майна  та  житла дітей, про що
повідомляє  нотаріуса  за  місцем  знаходження  майна   та  житла.
{  Частина  четверта  статті  17  із  змінами, внесеними згідно із
Законом N 2435-VI (
2435-17 ) від 06.07.2010 }

     Інші майнові   права   дитини   та   порядок    їх    захисту
встановлюються законами України.

     Стаття 18. Право дитини на житло

     Держава забезпечує   право   дитини  на  проживання  в  таких
санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її
фізичному та розумовому розвитку.

     Діти -  члени  сім'ї  наймача  або власника жилого приміщення
мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником
або наймачем.

     Органи опіки  та  піклування зобов'язані здійснювати контроль
за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та
житлових  прав  дітей  при  відчуженні  жилих приміщень та купівлі
нового житла.

                            Розділ IV

                       ДИТИНА І СУСПІЛЬСТВО

     Стаття 19. Право на освіту

     Кожна дитина має право на освіту.

     Держава гарантує  доступність  і  безоплатність   дошкільної,
повної загальної середньої,  професійно-технічної,  вищої освіти в
державних і комунальних  навчальних  закладах;  надання  державних
стипендій  та  пільг  учням  і  студентам  цих закладів у порядку,
встановленому законодавством України.

     Держава забезпечує  право  на  вибір  навчального  закладу  і
навчання  рідною  мовою  чи  на вивчення рідної мови у державних і
комунальних навчальних закладах.

     Місцеві органи   виконавчої   влади   та   органи   місцевого
самоврядування  організовують облік дітей дошкільного та шкільного
віку для виконання вимог щодо навчання  дітей  у  загальноосвітніх
навчальних закладах.

     Учні державних та комунальних професійно-технічних навчальних
закладів  із  числа  дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського
піклування,  і  дітей,  які  потребують  особливих умов виховання,
перебувають  на  повному  утриманні  держави. Порядок забезпечення
учнів  державних  та  комунальних  професійно-технічних навчальних
закладів   стипендією,   організації  харчування  учнів  із  числа
дітей-сиріт,  дітей,  позбавлених батьківського піклування, осіб з
їх числа, дітей-інвалідів/інвалідів I-III групи та дітей із сімей,
які  отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну
соціальну   допомогу   малозабезпеченим   сім’ям"   ( 
1768-14  ),
визначається Кабінетом Міністрів України.

{  Частина  п'ята  статті 19 в редакції Закону N 76-VIII ( 76-19 )
від 28.12.2014 }

     Органи  місцевого  самоврядування відповідно до законодавства
можуть   забезпечувати   харчуванням   учнів  інших  категорій  та
передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів.

{  Частина  статті  19  в  редакції Закону N 76-VIII ( 76-19 ) від
28.12.2014 }

     Діти-сироти та діти,  позбавлені батьківського піклування (за
винятком тих, які мають вади фізичного та розумового розвитку і не
можуть  навчатися  в загальних навчальних закладах),  навчаються в
загальноосвітніх школах.

  Для  дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства, які потребують

опіки  і  стороннього догляду, центральний орган виконавчої влади,
що  забезпечує  формування  державної  політики  у  сфері освіти і
науки,  за  згодою  батьків  дітей  або  осіб,  які  їх замінюють,
забезпечує    навчання    в    загальноосвітніх   та   спеціальних
загальноосвітніх  навчальних  закладах за відповідними навчальними
програмами, у тому числі і в домашніх умовах.
{  Статтю  19  доповнено  частиною  згідно  із  Законом  N 2414-IV
2414-15  )  від  03.02.2005;  із  змінами,  внесеними згідно із
Законом N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     Діти-інваліди та інваліди  з  дитинства,  які  перебувають  у
реабілітаційних  закладах,  закладах  та установах, що належать до
сфери   управління   центральних   органів  виконавчої  влади,  що
забезпечують  формування  державної  політики  у  сферах  трудових
відносин, соціального захисту населення, охорони здоров'я, органів
виконавчої  влади  Автономної  Республіки  Крим  у сферах трудових
відносин,   соціального   захисту   населення,  охорони  здоров'я,
місцевих  державних  адміністрацій, мають право на здобуття освіти
за  індивідуальними  навчальними  програмами,  які  узгоджуються з
індивідуальними   програмами   реабілітації   дітей-інвалідів   та
інвалідів з дитинства.

{  Статтю  19  доповнено  частиною  згідно  із  Законом  N 2414-IV
2414-15  )  від  03.02.2005;  із  змінами,  внесеними згідно із
Законом N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     Держава забезпечує пільгові умови для вступу до державних  та
комунальних   професійно-технічних,   вищих   навчальних  закладів
дітям-інвалідам,  дітям-сиротам,  дітям, позбавленим батьківського
піклування,  та іншим категоріям дітей, які потребують соціального
захисту,  у тому числі дітям з багатодітних сімей, у складі яких є
п'ятеро і більше дітей, за умови наявності у них достатнього рівня
підготовки.

{  Частина  статті  19  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом
N 1343-VI (
1343-17 ) від 19.05.2009 }

     Діти  з  багатодітних сімей, у складі яких є п'ятеро і більше
дітей,  а  також  особи  віком  від  18 до 23 років із таких сімей
звільняються  від  плати  за  навчання у вищих навчальних закладах
державної  та  комунальної форми власності усіх рівнів акредитації
за   умови,   що   певний   освітньо-кваліфікаційний  рівень  вони
здобувають вперше.

{  Статтю  19  доповнено  частиною  згідно  із  Законом  N 1343-VI
(
1343-17 ) від 19.05.2009 }

     Норми навантаження   у   навчальних   програмах   та   планах
навчальних  закладів  повинні  визначатися  з  урахуванням віку та
стану здоров'я дітей.  Контроль за дотриманням цих норм у порядку,
встановленому   законодавством,   здійснюють   центральні   органи
виконавчої  влади, що забезпечують формування державної політики у
сферах освіти і науки, охорони здоров'я.

{  Частина  статті  19  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом
N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     У порядку,  встановленому законодавством,  держава забезпечує
підтримку   та   заохочення   особливо  обдарованих  дітей  шляхом
направлення їх на навчання до провідних вітчизняних  та  іноземних
навчальних закладів і встановлення спеціальних стипендій.

     Стаття 20. Залучення дитини до національної та світової
                культури

     З метою   сприяння   соціальному,    духовному,    моральному
благополуччю,   всебічному   здоровому   розвитку  дитини  держава
забезпечує їй безкоштовний  доступ  до  національних  духовних  та
історичних  цінностей,  досягнень світової культури шляхом надання
можливості  користування   бібліотечними   фондами,   виставковими
залами,  музеями тощо. З цією метою створюється мережа спеціальних
дитячих   закладів   культури,   закладів   позашкільної   освіти,
діяльність  яких спрямовується на сприяння розвитку індивідуальної
та колективної творчості дітей.

     Розробка навчальних програм,  що застосовуються в  навчальних
закладах,  повинна  базуватися  на  найкращих  здобутках людства у
сфері культури,  засадах моралі та  добра,  національних  духовних
традиціях.

     Держава сприяє  випуску  і  забезпеченню доступності кіно- та
відеофільмів,  теле- і радіопередач,  виданню  друкованих  засобів
масової інформації, розрахованих на дитячу та молодіжну аудиторію,
а також поширенню іншої корисної для  культурного  розвитку  дітей
інформації.

     Забороняється пропагування   у   засобах  масової  інформації
культу  насильства  і  жорстокості,  розповсюдження порнографії та
інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному
благополуччю дитини.

     Стаття 20-1. Особливості перебування дітей у закладах, у яких
                  провадиться діяльність у сфері розваг, або
                  закладах громадського харчування

     Діти  віком  до  16  років з двадцять другої до шостої години
можуть  перебувати  у  закладах,  у  яких провадиться діяльність у
сфері   розваг,   або  закладах  громадського  харчування  лише  в
присутності   принаймні  одного  з  батьків  чи  іншого  законного
представника  дитини  або  особи, яка її супроводжує і несе за неї
персональну відповідальність.

Власники  закладів,  у  яких  провадиться  діяльність у сфері 
розваг,  або закладів громадського харчування та уповноважені ними
особи  зобов’язані вживати заходів щодо недопущення у такі заклади
з  двадцять  другої  до  шостої  години  дітей  до  16  років  без
супроводження осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

     Власники  закладів,  у  яких  провадиться  діяльність у сфері 
розваг,  або закладів громадського харчування та уповноважені ними
особи  мають  право  у  період  з двадцять другої до шостої години
вимагати у відвідувачів таких закладів документи, що підтверджують
досягнення ними 16-річного віку.
{  Закон  доповнено  статтею  20-1  згідно  із  Законом  N 243-VII 
(
243-18 ) від 16.05.2013 }

     Стаття 21. Дитина і праця 

     Порядок застосування праці дітей визначається  законодавством 
України про працю.

     Вік, з   якого   допускається  прийняття  дитини  на  роботу, 
становить 16 років.  Діти,  які досягли  15-річного  віку,  можуть
прийматися  на роботу,  що не завдає шкоди їх здоров'ю і навчанню,
за згодою одного з батьків або особи, яка замінює батьків.

     Для дітей,  молодших  16  років,  тривалість  робочого   часу 
обмежується  відповідно  до  потреб  їх  розвитку  та  професійної
підготовки.  Час,  витрачений  дитиною  за  згодою  власника   або
уповноваженого   ним  органу  на  професійну  підготовку  в  межах
встановленого  законодавством  робочого  часу,  зараховується   як
робочий час.

     Забороняється  залучення  дітей  до  найгірших  форм  дитячої 
праці,  участі  у  важких  роботах  і  роботах  з  шкідливими  або
небезпечними  умовами  праці,  а  також на підземних роботах та до
праці  понад  встановлений  законодавством скорочений робочий час.
(  Частина  четверта  статті  21  із  змінами, внесеними згідно із
Законом N 2414-IV (
2414-15 ) від 03.02.2005 )

     До найгірших форм дитячої праці належать: 

     усі форми рабства або практика,  подібна до рабства, зокрема, 
продаж  дітей  та  торгівля  ними,  боргова  залежність,  а  також
примусова чи обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове
вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

     використання, вербування або пропонування дитини для зайняття 
проституцією,    виробництва    порнографічної    продукції     чи
порнографічних вистав;

     використання, вербування    або   пропонування   дитини   для 
незаконної діяльності;

     робота, яка за своїм  характером  чи  умовами,  в  яких  вона 
виконується,  може завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю
дитини.
(  Статтю  21  доповнено  частиною  згідно  із  Законом  N 2414-IV 
(
2414-15 ) від 03.02.2005 )

     Діти приймаються на роботу лише після попереднього  медичного 
огляду  за наявності письмового медичного висновку про відсутність
протипоказань для участі у трудовій діяльності та в подальшому  до
досягнення  21 року щорічно підлягають обов'язковим профілактичним
медичним оглядам.

     Участь у  трудовій  діяльності  дітей-інвалідів  та  дітей  з 
вадами  фізичного  та  розумового  розвитку  забезпечується шляхом
створення відповідної мережі робочих місць.

     З метою захисту  своїх  трудових  прав  діти,  які  працюють, 
можуть  створювати  професійні  спілки  або  вступати  до існуючих
професійних  спілок  у   порядку,   встановленому   законодавством
України.

     Державний контроль  і  нагляд  за  додержанням  трудових прав 
дитини  забезпечується  в  порядку,  встановленому  законодавством
України.

     Стаття 22. Право на зайняття підприємницькою діяльністю 

     Діти, які  досягли  16-річного  віку,  мають  право займатися 
підприємницькою  діяльністю,  можуть  бути  членами   колективного
сільськогосподарського   підприємства   та   членами   селянського
(фермерського) господарства в порядку, встановленому законом.

     Стаття 23. Право на об'єднання в дитячі та молодіжні 
                організації

     Діти мають   право  на  об'єднання  в  самостійні  дитячі  та 
молодіжні громадські організації за умови,  що  їх  діяльність  не
суперечить Конституції  України (
254к/96-ВР ) та законам України,
не порушує громадський порядок і безпеку держави,  права і свободи
інших осіб, не шкодить моралі та здоров'ю дітей та інших громадян.

     Дитячі громадські    організації   можуть   створювати   свої 
об'єднання,  встановлювати  контакти   з   дитячими   громадськими
організаціями   інших   країн,  вступати  до  міжнародних  дитячих
об'єднань.

     Створення дитячих  організацій  політичного  та   релігійного 
спрямування забороняється.

     Місцеві органи   виконавчої   влади   та   органи   місцевого 
самоврядування   надають   допомогу   дитячим   організаціям    та
об'єднанням, сприяють їх роботі.

                             Розділ V 

                 ДИТИНА В НЕСПРИЯТЛИВИХ УМОВАХ ТА 
                     ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ

     Стаття 24. Утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, 
                позбавлених батьківського піклування,
                та безпритульних дітей

     Утримання і  виховання  дітей-сиріт  та  дітей,   позбавлених 
батьківського піклування, забезпечує держава.

     Безпритульні    діти   в   порядку,   встановленому   законом 
2623-15 ), тимчасово розміщуються у притулках для дітей служб у
справах  дітей,  у яких створюються належні житлово-побутові умови
та  умови,  спрямовані  на забезпечення їх соціальної адаптації та
підготовку  до  повернення  у рідні сім'ї або передачі під опіку і
піклування,  надається  правова,  психологічна,  медична  та  інша
допомога таким дітям.
{  Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     Діти-сироти та  діти,  позбавлені  батьківського  піклування, 
повинні бути передані під опіку чи піклування,  на усиновлення або
влаштовані  на  виховання  в  сім'ї  громадян (прийомні сім'ї),  в
будинки дитини,  дитячі будинки,  школи-інтернати,  дитячі будинки
сімейного  типу  на  повне  державне  утримання.  Вихованцям таких
закладів  створюються  необхідні  умови  для   їх   всебічного   і
гармонійного розвитку, підготовки до самостійного життя та праці.

     Посадові особи  органів  державної влади та органів місцевого 
самоврядування,  працівники Міністерства внутрішніх справ України,
працівники  відповідних структурних підрозділів місцевих державних
адміністрацій,   житлово-експлуатаційних  організацій,  навчальних
закладів,  громадяни  та  інші  особи,  яким стало відомо про факт
залишення  дитини  без  опіки  (піклування)  батьків,  зобов'язані
негайно  повідомити  про  це  органи опіки та піклування за місцем
знаходження дитини.
{  Частина  четверта  статті  24  із  змінами, внесеними згідно із 
Законом N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     Усиновлення допускається виключно в інтересах дитини  України 
відповідно до закону.

     Усиновлення (удочеріння)  є  оформлена  спеціальним юридичним 
актом (рішенням суду) передача на виховання в сім'ю неповнолітньої
дитини на правах сина чи дочки.

     Усиновлення  дитини,  яка  є громадянином України, іноземцями 
провадиться,  якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під
опіку,  піклування,  на  усиновлення чи виховання в сім'ї громадян
України.
{  Частина сьома статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     Усиновлення  дитини,  яка  є  громадянином  України,  не може 
здійснюватися  іноземцем,  який не перебуває в шлюбі, за винятком,
коли іноземець є родичем дитини.
{  Статтю  24  доповнено  частиною  згідно  із  Законом  N  257-VI 
(
257-17 ) від 10.04.2008 }

     Переважне  право серед інших іноземців на усиновлення дитини, 
яка  є  громадянином  України,  мають громадяни держав, які уклали
міжнародні  договори  з  Україною  про  усиновлення дітей-сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування.
{   Частина   дев'ята  статті  24  в  редакції  Закону  N  5462-VI 
(
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     Порядок передачі  дітей  на  усиновлення,  а також здійснення 
контролю  за  умовами  їх  проживання   і   виховання   в   сім'ях
усиновителів  ( 
905-2008-п  )  встановлюється Кабінетом Міністрів
України.

     Посередницька,  комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, 
передання  їх  під  опіку,  піклування  чи  на  виховання  в сім'ї
громадян    України,   іноземців   або   осіб   без   громадянства
забороняється.
{  Частина  статті  24 в редакції Закону N 2414-IV ( 2414-15 ) від 
03.02.2005 }

     Порядок створення,      реорганізації      та      ліквідації 
навчально-виховних закладів для дітей-сиріт та дітей,  позбавлених
батьківського  піклування,  передачі дітей на виховання та спільне
проживання  в  прийомні  сім'ї  ( 
565-2002-п ) або дитячі будинки
сімейного   типу  ( 
564-2002-п  ),  а  також  положення  про  них
затверджуються Кабінетом Міністрів України.

     Працівники закладів для  дітей-сиріт  та  дітей,  позбавлених 
батьківського піклування,  які здійснюють виховні функції,  в разі
вчинення  аморального  проступку,  не  сумісного  з   продовженням
зазначеної роботи, притягаються до дисциплінарної відповідальності
у порядку, встановленому законом.

     Контроль за умовами виховання  і  проживання  дітей-сиріт  та 
дітей,  позбавлених  батьківського  піклування,  в сім'ях опікунів
(піклувальників), усиновителів, у дитячих будинках сімейного типу,
в  прийомних  сім'ях  покладається  на  органи опіки і піклування,
центри  соціальних  служб  для  сім'ї,  дітей  та  молоді або інші
уповноважені органи.
{  Частина  статті  24  із  змінами,  внесеними згідно із Законами 
N  3109-III  (
3109-14 ) від 07.03.2002, N 2353-IV ( 2353-15 ) від
18.01.2005, N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     Стаття 25. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, 
                позбавлених батьківського піклування

     Діти, які   внаслідок  смерті  батьків,  позбавлення  батьків 
батьківських прав,  хвороби батьків чи з інших  причин  залишилися
без  батьківського  піклування,  мають право на особливий захист і
допомогу з боку держави.

     Відсутність одного  або  обох  з  батьків  та   батьківського 
піклування   підтверджується   відповідними   документами,  які  є
підставою для  надання  цим  дітям  матеріального  забезпечення  і
пільг, передбачених законодавством України.

     У разі    передачі    дітей-сиріт   та   дітей,   позбавлених 
батьківського піклування,  під опіку чи піклування,  влаштування в
будинки дитини,  дитячі будинки,  школи-інтернати,  дитячі будинки
сімейного типу та прийомні сім'ї жиле  приміщення,  в  якому  вони
проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування
їх в цих закладах,  у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку
сімейного типу,  прийомній сім'ї незалежно від того, чи проживають
у жилому приміщенні,  з якого вибули діти,  інші члени сім'ї. Жиле
приміщення,  яке  зберігається  за  дітьми,  може  бути передано в
оренду іншим громадянам на строк до повернення дітей із зазначених
закладів,  від  опікунів  чи піклувальників,  з прийомної сім'ї чи
дитячого  будинку  сімейного типу. Порядок збереження і передачі в
оренду  жилого  приміщення  та  іншого майна дитини затверджується
Кабінетом Міністрів України. { Частина третя статті 25 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2394-VI (
2394-17 ) від 01.07.2010 }

     Держава   забезпечує   дітям-сиротам  та  дітям,  позбавленим 
батьківського  піклування,  а  також  особам  з  їх  числа, які до
передачі  під  опіку  чи  піклування, влаштування в дитячі будинки
сімейного  типу, прийомні сім'ї, заклади для дітей-сиріт та дітей,
позбавлених  батьківського піклування, мали впорядковане житло, що
зберігалося  за  ними, вселення їх у ці приміщення і повернення їм
майна, що знаходилося в цих приміщеннях на день передачі дітей під
опіку  чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу,
прийомні  сім'ї,  заклади  для  дітей-сиріт  та дітей, позбавлених
батьківського  піклування. { Частина четверта статті 25 в редакції
Закону N 2394-VI (
2394-17 ) від 01.07.2010 }

     Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які 
до  передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки
сімейного  типу, прийомні сім'ї, заклади для дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, не мали впорядкованого житла
або  вселення яких у приміщення, що зберігалося за ними, неможливе
внаслідок  його  знищення  чи  пошкодження  або  з  інших поважних
причин, що унеможливлюють проживання там цих дітей, забезпечуються
позачергово  впорядкованим  житлом  за  місцем  їх  походження або
проживання  до  влаштування в сім'ї громадян, відповідні заклади в
порядку,  встановленому  Кабінетом  Міністрів України. { Статтю 25
доповнено  частиною  згідно  із  Законом N 2394-VI (
2394-17 ) від
01.07.2010 }

     Держава гарантує   матеріальну   допомогу   на   дітей,   які 
перебувають   під   опікою  чи  піклуванням,  у  дитячих  будинках
сімейного  типу  і  прийомних  сім'ях  у  порядку,   встановленому
законодавством України.

     Дітям-сиротам    та    дітям,    позбавленим    батьківського 
піклування,  після  досягнення  ними  18-річного  віку   надається
одноразова  допомога  у  розмірах і порядку,  визначених Кабінетом
Міністрів України (
823-2005-п ). ( Дію частини статті 25 зупинено
на  2003 рік згідно із Законом N 380-IV (
380-15 ) від 26.12.2002;
дію  частини  статті  25  зупинено на 2004 рік згідно  із  Законом
N  1344-IV (
1344-15 ) від 27.11.2003; в редакції Закону N 2505-IV
(
2505-15 ) від 25.03.2005 )
(  Установити,  що  у  2004  році  положення  і норми, передбачені 
частиною  статті  25 реалізуються в розмірах і порядку, визначених
Кабінетом  Міністрів  України,  в  межах  видатків,  врахованих  у
розрахунках  до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на
2004 рік згідно із Законом N 1344-IV (
1344-15 ) від 27.11.2003 )

     Держава гарантує   працевлаштування   дітей-сиріт  та  дітей, 
позбавлених  батьківського  піклування,  після  повернення  їх   з
дитячих  закладів,  від  опікунів  чи  піклувальників,  з  дитячих
будинків сімейного типу та прийомних сімей,  закінчення навчання в
державних та комунальних навчальних закладах.

     Стаття 26. Захист прав дітей-інвалідів та дітей з вадами 
                розумового або фізичного розвитку

     Дискримінація дітей-інвалідів та дітей  з  вадами  розумового 
або фізичного розвитку забороняється.

     Держава сприяє  створенню  дітям-інвалідам  та дітям з вадами 
розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими
громадянами  можливостей  для  повноцінного  життя  та  розвитку з
урахуванням  індивідуальних  здібностей  та  інтересів,   гарантує
надання їм відповідної матеріальної допомоги,  встановлення одному
з  батьків  дитини-інваліда  чи  особі,  яка  його   замінює,   на
підприємстві,   в  установі  чи  організації  незалежно  від  форм
власності,  за його  згодою,  скороченого  робочого  дня,  надання
додаткової оплачуваної відпустки на строк до 5 днів, відпустки без
збереження  заробітної  плати   та   інших   пільг,   передбачених
законодавством України.

     Дітям-інвалідам та  дітям  з  вадами розумового або фізичного 
розвитку    надається    безоплатна    спеціалізована     медична,
дефектологічна  і психологічна допомога та здійснюється безоплатне
протезування  у  відповідних  державних  і  комунальних   закладах
охорони    здоров'я,   надається   можливість   отримати   базову,
професійно-технічну та  вищу  освіту,  в  тому  числі  в  домашніх
умовах.  Таким дітям гарантується безоплатне забезпечення засобами
індивідуальної корекції.

     З метою   створення   умов   для   безперешкодного    доступу 
дітей-інвалідів  та  дітей з вадами фізичного розвитку до об'єктів
соціальної  інфраструктури  планування   та   забудова   населених
пунктів,  формування  жилих  районів,  розробка  проектних рішень,
будівництво та реконструкція будинків,  споруд та  їх  комплексів,
об'єктів  та засобів громадського транспорту повинні здійснюватися
з  дотриманням  вимог  Закону  України  "Про   основи   соціальної
захищеності інвалідів в Україні" (
875-12 ).

     Діти-інваліди   мають   право   на   безоплатне  матеріальне, 
соціально-побутове і медичне забезпечення,  а  також  забезпечення
медикаментами,   технічними   й   іншими  засобами  індивідуальної
корекції  відповідно  до  законодавства.  (  Статтю  26  доповнено
частиною згідно із Законом N 2414-IV (
2414-15 ) від 03.02.2005 )

     Діти-інваліди, які мають порушення  опорно-рухового  апарату, 
за  наявності  відповідного висновку медико-соціальної експертизи,
що підтверджує  їх  право  на  забезпечення  автомобілем  (у  разі
необхідності  з  ручним  керуванням),  і яким виповнилося 5 років,
забезпечуються автотранспортними  засобами  на  пільгових  умовах.
Право  на управління таким автотранспортним засобом,  за наявності
відповідного документа на право  управління  автомобілем,  набуває
один   із   повнолітніх  членів  сім'ї  (або  найближчих  родичів)
інваліда.  (  Статтю  26  доповнено  частиною  згідно  із  Законом
N 2414-IV (
2414-15 ) від 03.02.2005 )

     Діти-інваліди  з  числа  дітей-сиріт  та  дітей,  позбавлених 
батьківського  піклування, які проживають у сім'ях піклувальників,
прийомних  сім'ях,  дитячих будинках сімейного типу, державних або
комунальних   дитячих   закладах,   після   досягнення  повноліття
забезпечуються  житлом  у порядку, встановленому статтею 33 Закону
України  "Про основи соціальної захищеності інвалідів  в  Україні"
875-12 ). { Частина сьома статті 26 в редакції Закону N 2394-VI
(
2394-17 ) від 01.07.2010 }

     Стаття 27. Заклади для дітей-інвалідів та дітей з вадами 
                розумового або фізичного розвитку

     Для дітей-інвалідів  та  дітей  з   вадами   розумового   або 
фізичного розвитку, які не можуть навчатися в загальних навчальних
закладах,    створюються    спеціальні    загальноосвітні    школи
(школи-інтернати),       загальноосвітні      санаторні      школи
(школи-інтернати),    будинки-інтернати    для    дітей-інвалідів,
дошкільні  та  інші  заклади,  в  яких вони утримуються за рахунок
держави.  При направленні дітей до таких  закладів  останні  мають
обиратися  з  урахуванням  принципу їх максимальної територіальної
наближеності  до  місця  проживання  батьків  або  осіб,   що   їх
замінюють.

     Кошти на  фінансування  будівництва та утримання закладів для 
дітей-інвалідів і дітей з вадами розумового або фізичного розвитку
в  Державному бюджеті України,  бюджеті Автономної Республіки Крим
та місцевих бюджетах виділяються окремою статтею.

     Стаття 28. Захист дітей, які постраждали внаслідок стихійного 
                лиха, техногенних аварій, катастроф

     Дітям, які постраждали внаслідок стихійного лиха, техногенних 
аварій,  катастроф,  держава  забезпечує  всебічну  підтримку.   В
порядку,    встановленому    законодавством,    їм    гарантується
першочергове і невідкладне відселення з небезпечної зони,  надання
кваліфікованої    безоплатної   медичної   допомоги,   пенсійного,
соціального та іншого забезпечення,  компенсацій за  втрачене  або
пошкоджене   майно  та  житло,  вживаються  заходи  щодо  сприяння
возз'єднанню з членами сім'ї.

     Стаття 29. Державна допомога дітям, ураженим ВІЛ-інфекцією, 
                та дітям, хворим на інші невиліковні та тяжкі
                хвороби

     Дітям, ураженим ВІЛ-інфекцією  (ВІЛ-інфіковані  та  хворі  на 
СНІД),  гарантується  державна  допомога  в  порядку  та  обсягах,
визначених  Законом  України  "Про  запобігання  захворюванню   на
синдром   набутого   імунодефіциту  (СНІД)  та  соціальний  захист
населення" (
1972-12 ).

     Діти, хворі на інші невиліковні та тяжкі хвороби, мають право 
на  державну  допомогу  в  порядку,  встановленому  законодавством
України.

     Стаття 30. Заборона участі дітей у воєнних діях і збройних 
                конфліктах

     Участь дітей у воєнних діях і збройних конфліктах,  створення 
дитячих воєнізованих організацій та  формувань,  пропаганда  серед
дітей війни і насильства забороняються.

     Держава вживає всіх можливих заходів для забезпечення захисту 
прав  дітей,  які  перебувають  у  зоні  воєнних  дій  і  збройних
конфліктів,  та догляду за ними. Їм надається матеріальна, медична
та інша допомога,  в разі потреби їх  влаштовують  у  заклади  для
дітей-сиріт   та   дітей,  позбавлених  батьківського  піклування,
заклади охорони здоров'я тощо.

     Стаття 31. Захист дітей-біженців та дітей, які потребують 
                додаткового або тимчасового захисту

     Держава  через  уповноважені органи вживає необхідних заходів 
щодо  забезпечення захисту дітей-біженців та дітей, які потребують
додаткового або тимчасового захисту на території України.

     Центральний  орган  виконавчої  влади,  що  реалізує державну 
політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) сприяє розшуку
батьків  або інших законних представників дітей-біженців та дітей,
які  потребують додаткового або тимчасового захисту, розлучених із
сім'ями,  влаштуванню  таких дітей у відповідні дитячі заклади або
сім'ї.
{  Частина друга статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     Органи  опіки та піклування вживають заходів щодо тимчасового 
влаштування  у  відповідні дитячі заклади або сім'ї дітей-біженців
та  дітей,  які  потребують  додаткового  або тимчасового захисту,
розлучених із сім'ями, встановлення опіки чи піклування над такими
дітьми,   сприяють   дітям-біженцям   та   дітям,  які  потребують
додаткового  або  тимчасового  захисту,  розлученим  із сім'ями, у
реалізації їхніх прав.
{ Стаття 31 в редакції Законів N 177-IV ( 177-15 ) від 26.09.2002, 
N 5290-VI (
5290-17 ) від 18.09.2012 }

     Стаття 32. Захист дитини від незаконного переміщення 

     У порядку,   встановленому    законодавством    України    та 
відповідними  міжнародними договорами,  держава вживає заходів для
боротьби з незаконним переміщенням,  вивезенням  та  неповерненням
дітей  з-за  кордону,  їх  викраденням,  торгівлею та контрабандою
ними.

     Стаття 33. Захист прав дитини на особисту свободу 

     Право дитини на особисту свободу охороняється законом. 

     Затримання та   арешт   неповнолітніх    застосовується    як 
винятковий  захід  і  тільки  у випадках та порядку,  встановлених
законом.  Про  затримання   дитини   відповідні   органи   негайно
повідомляють  батьків  чи осіб,  які їх замінюють,  а також органи
прокуратури.  Забороняється утримання дитини в одному приміщенні з
дорослими затриманими, арештованими чи засудженими особами.

     Порядок притягнення     неповнолітніх     до     кримінальної 
відповідальності  та  відбування  ними  покарання   встановлюється
законом.

     Не допускається  застосування  до дитини насильства,  погроз, 
інших незаконних дій з  метою  примушення  її  дати  показання  як
свідка або визнання своєї вини.

     Примусові заходи  виховного  характеру  за  вчинення  дитиною 
злочину або в інших передбачених законом  випадках  застосовуються
до неї лише судом.

     Стаття 34. Захист прав дитини в спеціальних 
                навчально-виховних закладах для неповнолітніх,
                які потребують особливих умов виховання

     Неповнолітні правопорушники,  які  потребують  особливих умов 
виховання,  в порядку,  встановленому  законом,  направляються  до
загальноосвітніх   шкіл  соціальної  реабілітації  та  професійних
училищ соціальної реабілітації.

     Неповнолітні, які   вживають    алкоголь,    наркотики,    та 
неповнолітні,  які за станом здоров'я не можуть бути направлені до
загальноосвітніх  шкіл  соціальної  реабілітації  та   професійних
училищ соціальної реабілітації,  в порядку, встановленому законом,
направляються   до    центрів    медико-соціальної    реабілітації
неповнолітніх.

     Дітям, які  перебувають  у зазначених закладах,  гарантується 
право на гуманне ставлення з боку оточуючих,  на охорону здоров'я,
отримання  базової  освіти  і професійної підготовки,  побачення з
батьками або особами,  які їх замінюють, відпустку, листування, на
отримання передач,  посилок від батьків, гуманітарних, благодійних
та інших громадських організацій,  які виявили  бажання  допомогти
їм, у порядку, встановленому законодавством України.

                            Розділ VI 

                  ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ 
               ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ДИТИНСТВА

     Стаття 35. Відповідальність за порушення законодавства про 
                охорону дитинства

     Особи, винні  у  порушенні  вимог  законодавства  про охорону 
дитинства,   несуть    цивільно-правову,    адміністративну    або
кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

                            Розділ VII 

                    МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО 

     Стаття 36. Участь України у міжнародному співробітництві з 
                охорони дитинства

     Україна бере участь у міжнародному співробітництві  з  питань 
охорони  дитинства  та  захисту законних прав дитини відповідно до
норм міжнародного права.

     У порядку,   встановленому   законом,   Україна   укладає   з 
іноземними  державами  договори  про  правову  допомогу  і правові
відносини у цивільних,  сімейних та кримінальних справах, з питань
правового   захисту   дітей   -   громадян   України,  усиновлених
іноземцями,   та  здійснення  контролю  за  умовами  утримання  та
виховання таких дітей у сім'ях іноземців.
{  Частина друга статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 5462-VI (
5462-17 ) від 16.10.2012 }

     Стаття 37. Міжнародні договори 

     Якщо міжнародним  договором,  згода  на  обов'язковість якого 
надана Верховною Радою України,  встановлено інші правила, ніж ті,
що  містяться  у  законодавстві  України  про  охорону  дитинства,
застосовуються правила міжнародного договору.

                           Розділ VIII 

                       ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 

     1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 

     2. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін: 

     подати на розгляд  Верховної  Ради  України  пропозиції  щодо 
внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;

     привести свої  нормативно-правові  акти у відповідність з цим 
Законом;

     забезпечити перегляд і скасування  міністерствами  та  іншими 
центральними    органами    виконавчої    влади   прийнятих   ними
нормативно-правових  актів,  що  не  відповідають  вимогам   цього
Закону.
 

 Президент України                                         Л.КУЧМА 

 м. Київ, 26 квітня 2001 року 
          N 2402-III

ЗАКОН УКРАЇНИ Про позашкільну освіту

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про позашкільну освіту

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 46, ст.393)

{Додатково див. Закон 
№ 2120-III від 07.12.2000, ВВР, 2001, № 2-3, ст.10}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами 
№ 2905-III від 20.12.2001, ВВР, 2002, № 12-13, ст.92 
№ 380-IV від 26.12.2002, ВВР, 2003, № 10-11, ст.86 
№ 860-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 37, ст.300 
№ 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, № 17-18, ст.250 
№ 2626-IV від 02.06.2005, ВВР, 2005, № 28, ст.372 
№ 876-V від 05.04.2007, ВВР, 2007, № 27, ст.363 
№ 2555-VI від 23.09.2010, ВВР, 2011, № 6, ст.41 
Кодексом 
№ 2755-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст.112 
Законами 
№ 5029-VI від 03.07.2012, ВВР, 2013, № 23, ст.218 
№ 5460-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 2-3, ст.41 
№ 76-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.40}

{У тексті Закону слова "Міністерство економіки України" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики" у відповідному відмінку згідно із Законом № 860-IV від 22.05.2003}

{У тексті Закону слова "спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі освіти" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти" у відповідному відмінку згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012}

Цей Закон відповідно до Конституції України визначає державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади.

Розділ I 
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону вживаються такі терміни:

система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає державні, комунальні, приватні позашкільні навчальні заклади; інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час (загальноосвітні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації); гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі загальноосвітніх навчальних закладів, навчально-виробничих комбінатів, професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші навчальні заклади, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти; відповідні органи управління позашкільною освітою і науково-методичні установи;

позашкільна освіта - сукупність знань, умінь та навичок, що отримують вихованці, учні і слухачі в позашкільних навчальних закладах у час, вільний від навчання в загальноосвітніх та інших навчальних закладах;

позашкільний навчальний заклад - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров'я вихованців, учнів і слухачів;

філії позашкільного навчального закладу - структурно відокремлені підрозділи позашкільного навчального закладу, що знаходяться поза межами розташування основного позашкільного навчального закладу і виконують таку ж освітню діяльність, як основний позашкільний навчальний заклад в цілому або за окремими її напрямами;

педагогічне навантаження педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів - час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу педагогічними працівниками позашкільного навчального закладу;

освітня діяльність позашкільного навчального закладу - процес надання знань, формування вмінь і навичок з різних напрямів позашкільної освіти, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, фізичних якостей відповідно до задатків та запитів особи;

вихованці - особи, які відвідують гуртки, клуби, творчі об'єднання, секції позашкільного навчального закладу за інтересами, здібностями та нахилами, отримують допрофесійну підготовку;

учні - особи, які відвідують класи та інші творчі об'єднання позашкільного навчального закладу, навчально-виховна робота в яких організована у формі класно-урочної або іншої системи;

слухачі - особи, які проводять дослідницьку, пошукову та експериментальну роботу з різних проблем науки, техніки, мистецтва.

Стаття 2. Законодавство України про позашкільну освіту

Законодавство України про позашкільну освіту базується на Конституції України і складається із Закону України "Про освіту", цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів.

Стаття 3. Завдання Закону України "Про позашкільну освіту"

Завданнями цього Закону є:

забезпечення прав громадян на здобуття позашкільної освіти;

визначення основних засад державної політики щодо позашкільної освіти;

створення нормативно-правової бази для подальшого розвитку позашкільної освіти;

встановлення правових засад діяльності позашкільних навчальних закладів;

визначення основних напрямів, змісту і форм навчально-виховного процесу в позашкільних навчальних закладах;

визначення прав та обов'язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про позашкільну освіту;

створення умов для благодійної діяльності юридичних і фізичних осіб з метою розвитку позашкільної освіти;

регулювання відносин між органами державної влади і навчальними закладами, установами та організаціями, які визначають зміст, форми і методи позашкільної освіти вихованців, учнів і слухачів;

створення умов для соціального захисту педагогічних працівників, вихованців, учнів і слухачів позашкільних навчальних закладів.

Стаття 4. Позашкільна освіта

Позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією УкраїниЗаконом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Стаття 5. Структура позашкільної освіти

Структуру позашкільної освіти становлять:

позашкільні навчальні заклади;

інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час, до числа яких належать: загальноосвітні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації;

гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі загальноосвітніх навчальних закладів, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації;

клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;

культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші навчальні заклади, установи;

фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти.

Стаття 6. Здобуття позашкільної освіти

1. Вихованці, учні і слухачі мають право на здобуття позашкільної освіти відповідно до їх здібностей, обдарувань, уподобань та інтересів.

2. Позашкільна освіта здобувається громадянами у позаурочний та позанавчальний час у позашкільних навчальних закладах та інших навчальних закладах як центрах позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі в школах соціальної реабілітації, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації.

Здобуття позашкільної освіти грунтується на принципі добровільності вибору типів закладів та видів діяльності, а також здійснюється за участю батьків або осіб, які їх замінюють, трудових колективів, громадських організацій, товариств, фондів.

3. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, здобувають позашкільну освіту у порядку, встановленому для громадян України.

Стаття 7. Мова навчання і виховання у позашкільній освіті

Мова навчання і виховання у позашкільній освіті визначається статтею 20 Закону України "Про засади державної мовної політики".

{Стаття 7 в редакції Закону № 5029-VI від 03.07.2012}

Стаття 8. Основні завдання позашкільної освіти

Основними завданнями позашкільної освіти є:

виховання громадянина України;

вільний розвиток особистості та формування її соціально-громадського досвіду;

виховання у вихованців, учнів і слухачів поваги до Конституції України, прав і свобод людини та громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії;

виховання у вихованців, учнів і слухачів патріотизму, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей Українського народу, а також інших націй і народів;

виховання у вихованців, учнів і слухачів шанобливого ставлення до родини та людей похилого віку;

створення умов для творчого, інтелектуального, духовного і фізичного розвитку вихованців, учнів і слухачів;

формування у вихованців, учнів і слухачів свідомого й відповідального ставлення до власного здоров'я та здоров'я оточуючих, навичок безпечної поведінки;

задоволення освітньо-культурних потреб вихованців, учнів і слухачів, які не забезпечуються іншими складовими структури освіти;

задоволення потреб вихованців, учнів і слухачів у професійному самовизначенні і творчій самореалізації;

пошук, розвиток та підтримка здібних, обдарованих і талановитих вихованців, учнів і слухачів;

вдосконалення фізичного розвитку вихованців, учнів і слухачів, підготовка спортивного резерву для збірних команд України з різних видів спорту;

організація дозвілля вихованців, учнів і слухачів, пошук його нових форм; профілактика бездоглядності, правопорушень;

виховання в учасників навчально-виховного процесу свідомого ставлення до власної безпеки та безпеки оточуючих;

формування здорового способу життя вихованців, учнів і слухачів;

здійснення інформаційно-методичної та організаційно-масової роботи.

Стаття 9. Основні засади державної політики у сфері позашкільної освіти

1. Державна політика у сфері позашкільної освіти здійснюється на принципах:

доступності позашкільної освіти громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;

фінансування державних та комунальних позашкільних навчальних закладів відповідно до їх структури;

добровільності вибору типів позашкільних навчальних закладів, форм позашкільного навчання і видів діяльності;

науковості, світського характеру освіти;

правового і соціального захисту вихованців, учнів і слухачів в їх прагненні до вільного, різнобічного розвитку особистості.

2. Державна політика у сфері позашкільної освіти спрямована на:

створення умов для здобуття вихованцями, учнями і слухачами позашкільної освіти;

збереження та розвиток мережі державних та комунальних позашкільних навчальних закладів без права їх перепрофілювання, перепідпорядкування, злиття, передачі приміщень, обладнання, техніки в оренду;

{Абзац третій частини другої статті 9 в редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014}

координацію зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян та сім'ї на подальше становлення і розвиток позашкільної освіти.

Розділ II 
ОРГАНІЗАЦІЯ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Стаття 10. Органи управління позашкільною освітою. Державний контроль за діяльністю позашкільних навчальних закладів

1. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади та які проводять діяльність у сфері позашкільної освіти, здійснюють управління діяльністю зазначених навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

2. Державне управління позашкільною освітою здійснюють:

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти;

{Частину другу доповнено новим абзацом згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012}

інші центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади;

органи місцевого самоврядування.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти:

формує програми розвитку позашкільної освіти;

розробляє Положення про позашкільні навчальні заклади, готує пропозиції щодо нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення позашкільної освіти;

розробляє нормативно-правові акти стосовно визначення соціальних гарантій педагогічним працівникам, спеціалістам позашкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;

здійснює інші повноваження, визначені законами та покладені на нього актами Президента України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, за участю інших центральних органів виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади:

бере участь у визначенні та реалізації державної політики у сфері позашкільної освіти;

здійснює навчально-методичне керівництво, контроль та державне інспектування позашкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;

здійснює інші повноваження, визначені законами та покладені на нього актами Президента України.

{Частина третя статті 10 в редакції Закону № 5460-VI від 16.10.2012}

4. Державний контроль за діяльністю позашкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, та місцевими органами управління освітою.

{Частина четверта статті 10 в редакції Закону № 5460-VI від 16.10.2012}

5. Основною формою державного контролю за діяльністю позашкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності є державна атестація позашкільного навчального закладу, яка проводиться не рідше одного разу в 10 років у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти. Результати державної атестації позашкільних навчальних закладів оприлюднюються.

Позачергова державна атестація державних позашкільних навчальних закладів проводиться, як виняток, лише за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти або інших центральних органів виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади.

Позачергова державна атестація комунальних позашкільних навчальних закладів проводиться, як виняток, лише за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та підпорядкованих їм органів управління, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади, органів місцевого самоврядування.

Позачергова державна атестація приватних позашкільних навчальних закладів проводиться, як виняток, лише за рішенням власника (засновника) або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, інших центральних органів виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та підпорядкованих їм органів управління, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади, органів місцевого самоврядування.

6. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції:

затверджують обсяги фінансування комунальних позашкільних навчальних закладів не нижче мінімальних нормативів, визначених в установленому порядку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання;

забезпечують збереження і зміцнення матеріально-технічної бази позашкільних навчальних закладів, розвиток їх мережі, ефективне використання закріплених за ними земельних ділянок;

створюють належні умови для вибору вихованцями, учнями і слухачами видів творчої діяльності відповідно до їх інтересів та запитів батьків або осіб, які їх замінюють;

можуть вводити додаткові педагогічні ставки, визначати контингент вихованців, учнів і слухачів у позашкільних навчальних закладах;

вживають заходів для залучення вихованців, учнів і слухачів, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, до різних форм позашкільної освіти;

забезпечують соціальний захист вихованців, учнів і слухачів, педагогічних працівників, спеціалістів та інших працівників позашкільних навчальних закладів;

організовують в установленому порядку підвищення кваліфікації, атестацію педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;

координують діяльність педагогічних колективів позашкільних навчальних закладів, громадських організацій, підприємств та сім'ї щодо одержання вихованцями, учнями і слухачами позашкільної освіти;

здійснюють контроль за діяльністю педагогічних колективів позашкільних навчальних закладів, узагальнюють та поширюють досвід їх роботи;

проводять державну атестацію позашкільних навчальних закладів незалежно від типів і форм власності;

сприяють створенню піклувальних та опікунських рад, благодійних фондів;

здійснюють інші повноваження відповідно до Конституції УкраїниКонституції Автономної Республіки Крим, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні""Про освіту", цього Закону та положень про них.

Стаття 11. Управління та громадське самоврядування позашкільного навчального закладу

1. Керівництво позашкільним навчальним закладом здійснює його директор.

Колегіальним органом управління позашкільним навчальним закладом є педагогічна рада, повноваження якої визначаються Положенням про позашкільні навчальні заклади.

2. Органом громадського самоврядування позашкільного навчального закладу є загальні збори (конференція) колективу позашкільного навчального закладу.

3. У позашкільному навчальному закладі можуть функціонувати методичні об'єднання, відділи, відділення, що охоплюють учасників навчально-виховного процесу та спеціалістів певного професійного спрямування.

{Частина третя статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2626-IV від 02.06.2005}

Стаття 12. Позашкільний навчальний заклад

1. Позашкільний навчальний заклад за своїми організаційно-правовими формами може бути державної, комунальної або приватної форми власності.

2. Статус державного має позашкільний навчальний заклад, заснований на державній формі власності.

Статус комунального має позашкільний навчальний заклад, заснований на комунальній формі власності.

Статус приватного має позашкільний навчальний заклад, заснований на приватній формі власності.

3. Позашкільні навчальні заклади можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання), спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів інвалідів, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

{Частина третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2626-IV від 02.06.2005}

4. Позашкільні навчальні заклади можуть бути комплексними та профільними.

Комплексні позашкільні навчальні заклади організовують роботу з вихованцями, учнями і слухачами за різними напрямами позашкільної освіти (художньо-естетичним, туристсько-краєзнавчим, еколого-натуралістичним, науково-технічним, дослідницько-експериментальним, фізкультурно-спортивним або спортивним, військово-патріотичним, бібліотечно-бібліографічним, соціально-реабілітаційним, оздоровчим, гуманітарним). До комплексних позашкільних навчальних закладів належать палаци, будинки дітей та юнацтва, центри дитячої та юнацької творчості.

Профільні позашкільні навчальні заклади організовують роботу за певним напрямом позашкільної діяльності. До профільних позашкільних навчальних закладів належать центри, клуби туристсько-краєзнавчої, науково-технічної, еколого-натуралістичної, спортивно-оздоровчої, художньо-естетичної творчості, військово-патріотичного спрямування, станції юних туристів, натуралістів, техніків, школи мистецтв, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, дитячо-юнацькі спортивні школи, оздоровчі заклади, туристські бази.

5. Перелік типів позашкільних навчальних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України.

6. Творчі об'єднання позашкільного навчального закладу класифікуються за трьома рівнями:

початковий рівень - творчі об'єднання загальнорозвиваючого спрямування, що сприяють виявленню здібностей, обдарувань вихованців, учнів і слухачів або розвитку їх інтересу до творчої діяльності;

основний рівень - творчі об'єднання, які розвивають стійкі інтереси вихованців, учнів і слухачів, дають їм знання, практичні уміння і навички, задовольняють потреби у професійній орієнтації;

вищий рівень - творчі об'єднання за інтересами для здібних і обдарованих вихованців, учнів і слухачів.

Стаття 13. Статут позашкільного навчального закладу

1. Позашкільний навчальний заклад є юридичною особою і діє на підставі статуту.

{Абзац перший частини першої статті 13 в редакції Закону № 2555-VI від 23.09.2010}

Статут позашкільного навчального закладу розробляється відповідно до Конституції УкраїниЗакону України "Про освіту", цього Закону, Положення про позашкільні навчальні заклади.

2. Положення про позашкільні навчальні заклади затверджується Кабінетом Міністрів України.

Позашкільний навчальний заклад на основі Положення про позашкільні навчальні закладирозробляє статут, який затверджується власником (засновником) та реєструється місцевим органом виконавчої влади у порядку, встановленому законодавством України.

Позашкільні навчальні заклади діють на підставі власних статутів, затверджених:

центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти або іншими центральними органами виконавчої влади, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, що засновані на державній формі власності і перебувають у сфері їх управління;

Радою міністрів Автономної Республіки Крим, що засновані на комунальній формі власності і перебувають у сфері її управління;

обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, що засновані на комунальній формі власності і перебувають у сфері їх управління.

Статут приватного позашкільного навчального закладу погоджується з відповідним органом виконавчої влади, затверджується засновником (власником) та реєструється у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 14. Створення, реорганізація та ліквідація позашкільного навчального закладу

1. Порядок створення, реорганізації та ліквідації позашкільних навчальних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Державні та комунальні позашкільні навчальні заклади здійснюють свою діяльність після реєстрації статуту.

3. Приватні позашкільні навчальні заклади здійснюють свою освітню діяльність після реєстрації статуту та за наявності ліцензії, виданої в установленому законодавством України порядку.

4. Засновниками позашкільного навчального закладу можуть бути:

центральні та місцеві органи виконавчої влади;

органи місцевого самоврядування;

підприємства, установи, організації України та їх об'єднання незалежно від форм власності та підпорядкування;

громадяни України.

5. Державні та комунальні позашкільні навчальні заклади створюються відповідно центральними, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб за умови наявності необхідної навчально-методичної та матеріально-технічної бази, педагогічних кадрів та дотримання санітарно-гігієнічних норм, правил і стандартів.

Рішення про створення приватного позашкільного навчального закладу приймається засновником (власником) за наявності необхідної навчально-методичної та матеріально-технічної бази, педагогічних кадрів та дотримання санітарно-гігієнічних норм, правил і стандартів.

6. Позашкільні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форм власності мають рівні права і несуть однакові зобов'язання щодо дотримання вимог законодавства України.

Позашкільні навчальні заклади мають право відкривати свої філії у селах, селищах, містах України.

7. Реорганізація і ліквідація позашкільних навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням сесії місцевої ради, державної і приватної форм власності - за рішенням засновника (засновників).

{Статтю 14 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014}

Розділ III 
ОРГАНІЗАЦІЯ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У ПОЗАШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Стаття 15. Основні напрями позашкільної освіти

Позашкільна освіта у позашкільних навчальних закладах може здійснюватися за такими напрямами:

художньо-естетичний, який забезпечує розвиток творчих здібностей, обдарувань та здобуття вихованцями, учнями і слухачами практичних навичок, оволодіння знаннями в сфері вітчизняної і світової культури та мистецтва;

туристсько-краєзнавчий, який спрямовується на залучення вихованців, учнів і слухачів до активної діяльності з вивчення історії рідного краю та довкілля, світової цивілізації, географічних, етнографічних, історичних об'єктів і явищ соціального життя, оволодіння практичними уміннями та навичками з туризму та краєзнавства;

еколого-натуралістичний, який передбачає оволодіння вихованцями, учнями і слухачами знаннями про навколишнє середовище, формування екологічної культури особистості, набуття знань і досвіду розв'язання екологічних проблем, залучення до практичної природоохоронної роботи та інших біологічних напрямів, формування знань, навичок в галузях сільського господарства: квітництво, лісництво, садівництво, грибівництво, бджільництво;

науково-технічний, який забезпечує набуття вихованцями, учнями і слухачами техніко-технологічних умінь та навичок, розширення наукового світогляду, підготовку до активної науково-дослідної роботи, оволодіння сучасною технікою та технологіями;

дослідницько-експериментальний, який сприяє залученню вихованців, учнів і слухачів до науково-дослідницької, експериментальної, конструкторської та винахідницької роботи в різних галузях науки, техніки, культури і мистецтва, а також створенню умов для творчого самовдосконалення та виявлення, розвитку і підтримки юних талантів та обдарувань;

фізкультурно-спортивний або спортивний, який забезпечує розвиток фізичних здібностей вихованців, учнів і слухачів, необхідні умови для повноцінного оздоровлення, загартування, змістовного відпочинку і дозвілля, занять фізичною культурою і спортом, підготовку спортивного резерву для збірних команд України, набуття навичок здорового способу життя;

військово-патріотичний, який забезпечує належний рівень підготовки вихованців, учнів і слухачів до військової служби, виховання патріотичних почуттів та громадянської відповідальності;

бібліотечно-бібліографічний, який спрямований на поглиблення пізнавальних інтересів вихованців, учнів і слухачів, підвищення їх інформаційної культури, набуття навичок і умінь орієнтуватися у зростаючому потоці інформації;

соціально-реабілітаційний, який забезпечує соціальне становлення та розвиток інтересів, здібностей, нахилів, потреб у самореалізації вихованців, учнів і слухачів, підготовку їх до активної професійної та громадської діяльності, організацію їх змістовного дозвілля та відпочинку;

оздоровчий, який забезпечує необхідні умови для змістовного відпочинку та передбачає оволодіння вихованцями, учнями і слухачами знаннями про здоровий спосіб життя, організацію їх оздоровлення, набуття і закріплення навичок, зміцнення особистого здоров'я і формування гігієнічної культури особистості;

гуманітарний, який забезпечує розвиток здібностей, обдарувань, практичних навичок вихованців, учнів і слухачів, оволодіння знаннями з основ наук соціально-гуманітарного циклу.

Стаття 16. Планування діяльності позашкільного навчального закладу

1. Позашкільний навчальний заклад працює за річним планом роботи, погодженим із засновником (власником), реалізує основні напрями своєї діяльності з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку регіону, інтересів вихованців, учнів і слухачів, потреб сім'ї, запитів інших навчальних закладів, молодіжних і дитячих громадських організацій.

{Частина перша статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2626-IV від 02.06.2005}

2. Навчально-виховний процес у позашкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів та форм власності здійснюється за типовими навчальними планами і програмами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, іншими центральними органами виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади.

Позашкільні навчальні заклади можуть планувати роботу гуртків, секцій, відділів, відділень за іншими навчальними планами і програмами за умови затвердження їх відповідними місцевими органами виконавчої влади.

{Абзац другий частини другої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2626-IV від 02.06.2005}

Експериментальні навчальні плани складаються позашкільними навчальними закладами з урахуванням типових навчальних планів.

Запровадження експериментальних навчальних планів, освітніх програм, педагогічних інновацій і технологій можливе лише за спільним рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти (інших центральних органів виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади) та Національної академії педагогічних наук України.

{Абзац четвертий частини другої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012}

Стаття 17. Тривалість занять та режим роботи позашкільного навчального закладу

1. Тривалість занять у позашкільному навчальному закладі визначається навчальними планами і програмами з урахуванням психофізіологічного розвитку та допустимого навантаження для різних вікових категорій і становить для вихованців, учнів і слухачів:

віком від 5 до 6 років - 30 хвилин;

віком від 6 до 7 років - 35 хвилин;

інших - 45 хвилин.

2. Режим щоденної роботи встановлюється позашкільним навчальним закладом на основі рекомендацій центральних та місцевих органів виконавчої влади, у сфері управління яких він перебуває.

Позашкільний навчальний заклад забезпечує безпечні умови навчання, виховання та праці.

3. Тривалість навчального року у позашкільному навчальному закладі встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти або іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

У канікулярні, святкові та неробочі дні позашкільний навчальний заклад працює за окремим планом.

Стаття 18. Форми організації позашкільної освіти

1. Позашкільна освіта здійснюється диференційовано відповідно до індивідуальних можливостей, інтересів, нахилів, здібностей вихованців, учнів і слухачів з урахуванням їх віку, психофізичних особливостей, стану здоров'я у різноманітних організаційних формах: заняття, гурткова робота, клубна робота, урок, лекція, індивідуальні заняття, конференція, семінар, читання, вікторина, концерт, змагання, тренування, репетиція, похід, екскурсія, експедиція, практична робота в лабораторіях, майстернях, теплицях, на науково-дослідних земельних ділянках, сільськогосподарських та промислових підприємствах, на природі та в інших формах, передбачених статутом позашкільного навчального закладу.

{Дію частини другої статті 18 зупинено на 2004 рік згідно із Законом № 1344-IV від 27.11.2003}

{Дію частини другої статті 18 зупинено на 2003 рік згідно із Законом № 380-IV від 26.12.2002}

{Дію частини другої статті 18 зупинено на 2002 рік згідно із Законом № 2905-III від 20.12.2001}

2. Середня наповнюваність груп та інших організаційних форм у позашкільних навчальних закладах становить, як правило, 10-15 вихованців, учнів і слухачів.

Гранична наповнюваність груп відповідно до психофізіологічного розвитку вихованців, учнів і слухачів, їх вікових категорій, рівня майстерності визначається Положенням про позашкільні навчальні заклади.

Наповнюваність груп встановлюється директором позашкільного навчального закладу залежно від профілю та можливостей організації навчально-виховного процесу.

Порядок наповнюваності груп в початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах (школах естетичного виховання) визначається Типовими навчальними планами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури.

{Абзац четвертий частини другої статті 18 в редакції Закону № 2626-IV від 02.06.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012}

Положення про порядок організації індивідуальної та групової роботи в позашкільних навчальних закладах затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

{Установити, що у 2001 році положення і норми, передбачені частиною другою статті 18 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2001 рік згідно із Законом № 2120-III від 07.12.2000}

{Установити, що у 2002 році положення і норми, передбачені частиною другою статті 18 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2002 рік згідно із Законом № 2905-III від 20.12.2001}

{Установити, що у 2004 році положення і норми, передбачені частиною другою статті 18 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2004 рік згідно із Законом № 1344-IV від 27.11.2003}

3. Позашкільні навчальні заклади видають своїм випускникам відповідні документи про позашкільну освіту в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

Випускникам, які в установленому порядку склали кваліфікаційні іспити, видається документ про позашкільну освіту.

{Абзац другий частини третьої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2626-IV від 02.06.2005}

Зразки документів про позашкільну освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

{Абзац третій частини третьої статті 18 в редакції Закону № 2626-IV від 02.06.2005}

Виготовлення документів про позашкільну освіту для державних і комунальних позашкільних навчальних закладів здійснюється відповідно за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

{Абзац четвертий частини третьої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2626-IV від 02.06.2005}

Виготовлення документів про позашкільну освіту для приватних позашкільних навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів засновників (власників).

{Абзац п'ятий частини третьої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2626-IV від 02.06.2005}

Розділ IV 
УЧАСНИКИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ПОЗАШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Стаття 19. Учасники навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі

Учасниками навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі є:

вихованці, учні, слухачі;

директор, заступники директора позашкільного навчального закладу;

педагогічні працівники, психологи, соціальні педагоги, бібліотекарі, спеціалісти, які залучені до навчально-виховного процесу;

батьки або особи, які їх замінюють;

представники підприємств, установ, організацій, які беруть участь у здійсненні навчально-виховного процесу.

Стаття 20. Права, обов'язки та соціальний захист вихованців, учнів і слухачів позашкільного навчального закладу

1. Права та обов'язки вихованців, учнів і слухачів позашкільного навчального закладу визначаються Конституцією УкраїниЗаконом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Держава здійснює захист прав вихованців, учнів і слухачів позашкільного навчального закладу та забезпечує організацію навчання і виховання неповнолітніх дітей із малозабезпечених та багатодітних сімей, дітей-інвалідів, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, згідно із законодавством України.

3. Відволікання вихованців, учнів і слухачів позашкільного навчального закладу за рахунок навчального часу до робіт і здійснення заходів, не пов'язаних з навчальним процесом, забороняється, крім випадків, передбачених рішеннями Кабінету Міністрів України.

4. Органи виконавчої влади встановлюють різні види морального стимулювання та матеріального заохочення для переможців селищних, районних, міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів, турнірів, олімпіад, виставок, змагань.

5. Позашкільний навчальний заклад встановлює різні види морального стимулювання та матеріального заохочення для вихованців, учнів і слухачів відповідно до свого статуту.

6. Вихованці, учні і слухачі позашкільних навчальних закладів мають право на пільгове або безоплатне відвідування музеїв, історико-архітектурних пам'ятників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

7. Вихованці, учні і слухачі позашкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності мають право на безоплатне медичне обслуговування в закладах охорони здоров'я, визначених відповідними органами виконавчої влади.

8. Органи місцевого самоврядування можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, слухачів до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів.

{Частина восьма статті 20 в редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014}

Стаття 21. Педагогічні працівники позашкільного навчального закладу

1. Педагогічним працівником позашкільного навчального закладу повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має вищу педагогічну або іншу фахову освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати професійні обов'язки в позашкільних навчальних закладах. Педагогічним працівником позашкільного навчального закладу може бути також народний умілець з високими моральними якостями за умови забезпечення належної результативності навчально-виховного процесу.

2. Перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Посаду керівника позашкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності може займати особа, яка є громадянином України, має вищу педагогічну освіту, стаж педагогічної роботи не менше трьох років, успішно пройшла підготовку та атестацію керівних кадрів освіти у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

4. Права, обов'язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників позашкільного навчального закладу визначаються Конституцією УкраїниЗаконом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Педагогічним працівникам позашкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності надається щорічна основна відпустка тривалістю не менше 42 календарних днів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Педагогічним працівникам позашкільних навчальних закладів, які працюють у сільській місцевості і селищах, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають в них, держава відповідно до законодавства забезпечує безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вони мають право на одержання у власність земельної ділянки у розмірі середньої земельної частки відповідно до законодавства України.

{Абзац четвертий частини четвертої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 76-VIII від 28.12.2014}

Органи місцевого самоврядування можуть забезпечувати пільговий проїзд педагогічних працівників до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів.

{Абзац п'ятий частини четвертої статті 21 в редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014}

Стаття 22. Педагогічне навантаження педагогічних працівників позашкільного навчального закладу

1. Норма годин на одну тарифну ставку керівників гуртків, секцій, студій, клубів, творчих об'єднань позашкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, а також педагогічних працівників початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання) становить 18 навчальних годин на тиждень. Оплата роботи здійснюється відповідно до обсягу педагогічного навантаження. Оплата інших видів педагогічної діяльності здійснюється в такому співвідношенні до тарифної ставки:

{Абзац перший частини першої статті 22 в редакції Закону № 2626-IV від 02.06.2005}

завідування майстернями - 15-20 відсотків;

{Абзац другий частини першої статті 22 в редакції Закону № 2626-IV від 02.06.2005}

завідування навчальними кабінетами, відділами, відділеннями, лабораторіями, куточками живої природи, дендропарками, зимовим садом - 10-15 відсотків;

{Абзац третій частини першої статті 22 в редакції Закону № 2626-IV від 02.06.2005}

завідування паспортизованими музеями - 15-20 відсотків;

{Абзац четвертий частини першої статті 22 в редакції Закону № 2626-IV від 02.06.2005}

завідування навчально-дослідними ділянками, теплицями - 10-15 відсотків.

{Абзац п'ятий частини першої статті 22 в редакції Закону № 2626-IV від 02.06.2005}

Розміри та порядок доплат за інші види педагогічної діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розміри тарифних ставок інших педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Розподіл педагогічного навантаження у позашкільному навчальному закладі здійснюється його керівником і затверджується відповідним органом управління.

{Установити, що у 2001 році положення і норми, передбачені частиною першою статті 22 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2001 рік згідно із Законом № 2120-III від 07.12.2000}

{Установити, що у 2002 році положення і норми, передбачені частиною першою статті 22 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2002 рік згідно із Законом № 2905-III від 20.12.2001}

{Установити, що у 2004 році положення і норми, передбачені частиною першою статті 22 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2004 рік згідно із Законом № 1344-IV від 27.11.2003}

{Щодо зупинення дії частини першої статті 22 на 2002-2004 р.р. дивись Закони № 2905-III від 20.12.2001, № 380-IV від 26.12.2002, № 1344-IV від 27.11.2003}

2. Педагогічне навантаження педагогічного працівника позашкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності обсягом менше тарифної ставки, передбаченої частиною першою цієї статті, встановлюється тільки за його письмовою згодою.

Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року можливий у разі зміни кількості годин за окремими навчальними програмами, що передбачається навчальним планом, у разі вибуття або зарахування вихованців, учнів, слухачів позашкільного навчального закладу, початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу (школи естетичного виховання) протягом навчального року або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю.

{Абзац другий частини другої статті 22 в редакції Закону № 2626-IV від 02.06.2005}

Перерозподіл педагогічного навантаження в початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах (школах естетичного виховання) у зв'язку з вибуттям або зарахуванням учнів протягом навчального року здійснюється керівником позашкільного навчального закладу.

{Частину другу статті 22 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 2626-IV від 02.06.2005}

Стаття 23. Трудові відносини в системі позашкільної освіти

Трудові відносини в системі позашкільної освіти регулюються законодавством України про працю,Законом України"Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівника державного та комунального позашкільного навчального закладу здійснює відповідно центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, інші центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади, місцеві органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади. Призначення на посаду та звільнення з посади заступників керівника державного і комунального позашкільного навчального закладу здійснює відповідно центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, інші центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади, та місцеві органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади, за поданням керівника позашкільного навчального закладу. Призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних та інших працівників державного та комунального позашкільного навчального закладу здійснює керівник позашкільного навчального закладу.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівника приватного позашкільного навчального закладу здійснює засновник (власник) за погодженням із відповідним центральним або місцевим органом виконавчої влади. Призначення на посаду та звільнення з посади заступників керівника приватного позашкільного навчального закладу здійснює засновник (власник) за погодженням із відповідним центральним або місцевим органом виконавчої влади за поданням керівника даного закладу. Призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних та інших працівників приватного позашкільного навчального закладу здійснює його керівник.

Стаття 24. Підготовка та підвищення кваліфікації педагогічних працівників позашкільного навчального закладу

1. Підготовка педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів здійснюється педагогічними та іншими вищими навчальними закладами, інститутами післядипломної педагогічної освіти, їх спеціалізованими факультетами.

2. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників державних і комунальних позашкільних навчальних закладів здійснюється не рідше одного разу у п'ять років за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Підвищення кваліфікації педагогічних працівників приватних позашкільних навчальних закладів здійснюється не рідше одного разу у п'ять років за рахунок коштів власника (засновника).

Стаття 25.Атестація педагогічних працівників позашкільного навчального закладу

Атестація педагогічних працівників позашкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності здійснюється, як правило, один раз у п'ять років відповідно доТипового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

Розділ V
ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ І МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА ПОЗАШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Стаття 26. Фінансово-господарська діяльність позашкільного навчального закладу

1. Фінансово-господарська діяльність позашкільного навчального закладу здійснюється відповідно доБюджетного кодексу України,Цивільного кодексу України, законів України"Про освіту","Про місцеве самоврядування в Україні", цього Закону та інших нормативно-правових актів.

{Частина перша статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012}

2. Фінансування державних і комунальних позашкільних навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, приватних позашкільних навчальних закладів - за рахунок коштів засновників (власників).

Фінансування державних, комунальних і приватних позашкільних навчальних закладів може здійснюватися також за рахунок додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством України.

Діти із багатодітних сімей, діти із малозабезпечених сімей, діти-інваліди, діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, здобувають позашкільну освіту безоплатно.

{Абзац третій частини другої статті 26 в редакції Закону № 2626-IV від 02.06.2005}

Порядок встановлення розміру плати за навчання в початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах (школах естетичного виховання) та у дитячо-юнацьких спортивних школах визначається Кабінетом Міністрів України.

{Частину другу статті 26 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 2626-IV від 02.06.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014}

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право встановлювати додаткові пільги з плати за навчання з урахуванням можливостей місцевих бюджетів.

{Частину другу статті 26 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом № 2626-IV від 02.06.2005}

3. Додатковими джерелами фінансування позашкільного навчального закладу є:

кошти, одержані за надання додаткових освітніх послуг, роботи, виконані позашкільним навчальним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян, доходи від реалізації власної продукції, від надання в оренду приміщень, обладнання, що не оподатковуються і спрямовуються на соціальні потреби та розвиток навчального закладу;

гуманітарна допомога;

дотації з місцевих бюджетів;

добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій та окремих громадян.

Кошти, отримані за рахунок додаткових джерел фінансування, використовуються позашкільним навчальним закладом на діяльність, передбачену його статутом.

4. Бюджетне фінансування державних і комунальних позашкільних навчальних закладів не може зменшуватися або припинятися у разі наявності у зазначених закладів додаткових джерел фінансування.

Не використані в поточному році позабюджетні кошти позашкільного навчального закладу не можуть бути вилучені, крім випадків, передбачених законодавством України.

Стаття 27. Матеріально-технічна база позашкільного навчального закладу

1. Позашкільний навчальний заклад володіє, користується і розпоряджається майном, земельною ділянкою відповідно до законодавства України.

Для здійснення навчально-виховної роботи позашкільним навчальним закладам надаються в користування або в оренду спортивні об'єкти, культурні, оздоровчі та інші заклади безоплатно або на пільгових умовах. Порядок надання зазначених об'єктів у користування або в оренду визначається відповідними місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

{Абзац другий частини першої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2626-IV від 02.06.2005}

2. Вимоги до матеріально-технічної бази позашкільного навчального закладу визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами, правилами і стандартами облаштування та утримання позашкільного навчального закладу, навчальними планами та програмами.

До матеріально-технічної бази позашкільного навчального закладу належать приміщення, споруди, обладнання, засоби зв'язку, транспортні засоби, земельні ділянки, рухоме і нерухоме майно, що перебуває у його власності або у повному господарському віданні, оперативному управлінні, орендоване чи надане йому засновником (власником).

3. Позашкільний навчальний заклад самостійно розпоряджається коштами, одержаними від господарської та іншої діяльності відповідно до його статуту.

Позашкільний навчальний заклад безоплатно користується земельними ділянками, на яких він розташований, та несе відповідальність за раціональне використання і відновлення природних ресурсів.

Позашкільні навчальні заклади можуть набувати у власність, брати у постійне користування або в оренду земельні ділянки, на яких вони розміщуються, у порядку відповідно до земельного законодавства.

{Абзац третій частини третьої статті 27 в редакції Закону № 876-V від 05.04.2007}

Основні фонди, земельні ділянки та інше майно позашкільного навчального закладу не підлягають вилученню, не можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

{Абзац четвертий частини третьої статті 27 в редакції Закону № 876-V від 05.04.2007}

Державні і комунальні позашкільні навчальні заклади, які належать підприємствам, міністерствам та іншим органам виконавчої влади, можуть приватизуватися лише за умов:

збереження освітнього призначення позашкільного навчального закладу;

згоди колективу позашкільного навчального закладу;

наявності коштів.

4. Майно державного і комунального позашкільного навчального закладу може вилучатися засновником лише за умови подальшого використання цього майна і коштів, одержаних від його реалізації, на розвиток позашкільної освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі ліквідації приватного позашкільного навчального закладу майно та кошти відповідно до законодавства та установчих документів позашкільного навчального закладу використовуються за рішенням власника (засновника).

Стаття 28.Платні послуги у сфері позашкільної освіти

Державні, комунальні і приватні позашкільні навчальні заклади можуть надавати платні послуги відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку.

{Частина перша статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012}

У випадках, передбачених законодавством України, позашкільний навчальний заклад має право надання платних послуг з певних видів діяльності після отримання у встановленому порядку відповідних ліцензій.

Платні послуги не можуть надаватися державними або комунальними позашкільними навчальними закладами замість або в межах освітньої діяльності, визначеної навчальними планами і програмами.

Платні послуги можуть надаватися за напрямами діяльності позашкільного навчального закладу.

Розділ VI
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 29. Міжнародне співробітництво у системі позашкільної освіти

Органи управління позашкільною освітою, установи і навчальні заклади системи позашкільної освіти мають право укладати угоди про співробітництво, встановлювати прямі зв'язки з органами управління освітою та навчальними закладами зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами у встановленому законодавством порядку.

Держава сприяє міжнародному співробітництву у системі позашкільної освіти.

Розділ VII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПОЗАШКІЛЬНУ ОСВІТУ

Стаття 30. Відповідальність за порушення законодавства про позашкільну освіту

Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про позашкільну освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.

Шкода, заподіяна позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам, відшкодовується відповідно до законів України.

Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2.Частина першастатті 21 щодо обов'язковості вищої педагогічної або іншої фахової освіти для педагогічного працівника позашкільного навчального закладу тачастина третястатті 21 цього Закону щодо обов'язковості вищої педагогічної освіти для керівника позашкільного навчального закладу поширюються на осіб, які будуть призначатися на посади відповідно педагогічного працівника або керівника позашкільного навчального закладу, з дня набрання чинності цим Законом.

3. До приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття відповідно до компетенції нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

внести необхідні зміни до Загального класифікатора галузей народного господарства, за яким позашкільні навчальні заклади віднести до галузей культури, освіти, спорту, туризму.

5. Внести зміни до таких законів України:

{Підпункт 1 пункту 5 розділу VIII втратив чинність на підставі Кодексу № 2755-VI від 02.12.2010}

{Підпункт 2 пункту 5 розділу VIII втратив чинність на підставі Кодексу № 2755-VI від 02.12.2010}

3)абзац двадцять шостийчастини шостої статті 4 Закону України "Про підприємництво" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 14, ст. 168; Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 17, ст. 80, № 26, ст. 158; 1999 р., № 7, ст. 52, № 8, ст. 60, № 36, ст. 317, № 38, ст. 350) викласти в такій редакції:

"освітня діяльність";

4) пункт 10 частини третьоїстатті 42Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170) доповнити словами "крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів".

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ 
22 червня 2000 року 
№ 1841-III

 

Н А К А З Про затвердження Критеріїв присвоєння дитячому закладу оздоровлення та відпочинку відповідної категорії

МІНІСТЕРСТВО УКРАЇНИ У СПРАВАХ СІМ'Ї,
                         МОЛОДІ ТА СПОРТУ

                            Н А К А З

                        19.05.2010  N 1391

                                      Зареєстровано в Міністерстві
                                      юстиції України
                                      3 червня 2010 р.
                                      за N 357/17652
 

              Про затвердження Критеріїв присвоєння
           дитячому закладу оздоровлення та відпочинку
                      відповідної категорії
 

     Відповідно до статті 34 Закону України "Про  оздоровлення  та
відпочинок дітей" (
375-17 ), постанови Кабінету Міністрів України
від 28.04.2009 N 426 ( 
426-2009-п  )  "Про  затвердження  Порядку
проведення  державної  атестації  дитячих закладів оздоровлення та
відпочинку  і  присвоєння  їм  відповідних  категорій",  з   метою
підвищення  рівня та якості надання послуг у сфері оздоровлення та
відпочинку дітей Н А К А З У Ю:

     1. Затвердити   Критерії    присвоєння    дитячому    закладу
оздоровлення та відпочинку відповідної категорії, що додаються.

     2. Відділу    нормативного   забезпечення   оздоровлення   та
відпочинку (Мельничук  Л.М.)  департаменту  сімейної  і  ґендерної
політики та організації оздоровлення:

     2.1. Довести цей наказ до відома Міністерства у справах сім'ї
та молоді Автономії Республіки  Крим,  структурних  підрозділів  з
питань   сім'ї,   молоді   та   спорту   обласних,   Київської  та
Севастопольської міських державних адміністрацій.

     2.2. Забезпечити подання цього наказу на державну  реєстрацію
до Міністерства юстиції України.

     3. Міністерству у справах молоді, сім'ї та ґендерної політики
Автономної  Республіки  Крим,  структурним  підрозділам  з  питань
сім'ї,  молоді  та спорту обласних,  Київської та Севастопольської
міських  державних  адміністрацій  довести  цей  наказ  до  відома
керівників дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

     4. Наказ   Мінсім'ямолодьспорту   від   02.07.2009   N   2319
(
z0680-09  )  "Про  затвердження  Критеріїв  присвоєння  дитячому
закладу   оздоровлення   та   відпочинку  відповідної  категорії",
зареєстрований у  Міністерстві  юстиції  України   22.07.2009   за
N 680/16696, визнати таким, що втратив чинність.

     5. Цей   наказ   набирає   чинності  з  дня  його  офіційного
опублікування.

     6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Міністра С.В.Толстоухову.

 Міністр                                             Р.С.Сафіуллін
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                      Наказ Міністерства України
                                      у справах сім'ї, молоді
                                      та спорту
                                      19.05.2010  N 1391

                                      Зареєстровано в Міністерстві
                                      юстиції України
                                      3 червня 2010 р.
                                      за N 357/17652
 

                             КРИТЕРІЇ
             присвоєння дитячому закладу оздоровлення
               та відпочинку відповідної категорії
 

-------------------------------------------------------------------

| Критерії присвоєння | Макси-|   Оцінювальні параметри   |Оцінка |

|   дитячому закладу  |мальний|                           |в балах|

|   оздоровлення та   |  бал  |                           |       |

|      відпочинку     |       |                           |       |

|відповідної категорії|       |                           |       |

|   за результатами   |       |                           |       |

|      атестації      |       |                           |       |

|---------------------+-------+---------------------------+-------|

|          1          |   2   |             3             |   4   |

|---------------------+-------+---------------------------+-------|

|1. Місцезнаходження  |  10   |Наявність:                 |       |

|закладу              |       |лісового/гірського масиву  |   5   |

|                     |       |пляжу:                     |       |

|                     |       |морського/річкового/       |       |

|                     |       |на озері                   |   5   |

|---------------------+-------+---------------------------+-------|

|2. Кадрове           |  10   |Укомплектованість          |       |

|забезпечення         |       |професійними кадрами       |       |

|                     |       |відповідно до Типових      |       |

|                     |       |штатних нормативів дитячих |       |

|                     |       |закладів оздоровлення та   |       |

|                     |       |відпочинку, затверджених   |       |

|                     |       |наказом                    |       |

|                     |       |Мінсім'ямолодьспорту від   |       |

|                     |       |16.04.2009 N 1254          |       |

|                     |       |( z0396-09 ),              |       |

|                     |       |зареєстрованих у           |       |

|                     |       |Міністерстві юстиції       |       |

|                     |       |30.04.2009 за N 396/16412: |       |

|                     |       |100% заповнення            |  10   |

|                     |       |до 90% від загальної       |       |

|                     |       |кількості                  |   5   |

|---------------------+-------+---------------------------+-------|

|3. Матеріально-      |  43   |Індивідуальний проект      |   3   |

|технічна база        |       |типовий проект             |   2   |

|закладу, технічний   |       |розміщення в пристосованих |       |

|стан корпусів,       |       |приміщеннях                |   1   |

|будівель, споруд,    |       |розміщення в наметах       |   1   |

|прилеглої території  |       |наявність споруд за типовим|       |

|                     |       |проектом і, одночасно з    |       |

|                     |       |цим, розміщення у          |       |

|                     |       |пристосованих приміщеннях  |   2   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |своєчасність проведення:   |       |

|                     |       |капітального ремонту       |   5   |

|                     |       |поточного ремонту          |   5   |

|                     |       |благоустрою території      |   4   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |наявність умов для         |       |

|                     |       |відпочинку дітей-інвалідів,|       |

|                     |       |їх вільного доступу до     |       |

|                     |       |об'єктів соціальної        |       |

|                     |       |інфраструктури             |   5   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |наявність тренажерного залу|   1   |

|                     |       |наявність фізкультурного   |       |

|                     |       |залу                       |   1   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |наявність спортивних       |       |

|                     |       |майданчиків:               |       |

|                     |       |для волейболу і баскетболу |  0,5  |

|                     |       |для бадмінтону             |  0,5  |

|                     |       |для настільного тенісу     |  0,5  |

|                     |       |для спортивних ігор        |  0,5  |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |наявність місць для        |       |

|                     |       |стрибків у висоту і довжину|   1   |

|                     |       |наявність футбольного поля |   1   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |наявність басейну:         |       |

|                     |       |критого                    |   3   |

|                     |       |відкритого                 |   2   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |наявність інших об'єктів   |       |

|                     |       |фізкультурного-спортивного |       |

|                     |       |призначення:               |       |

|                     |       |до 2-х включно             |   1   |

|                     |       |до 4-х включно             |   2   |

|                     |       |до 6-ти включно та більше  |   3   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |наявність туристичного     |       |

|                     |       |обладнання                 |   1   |

|                     |       |наявність бібліотеки       |   1   |

|                     |       |наявність критого клубу    |   1   |

|                     |       |наявність літньої естради  |   1   |

|                     |       |наявність танцювального    |       |

|                     |       |залу                       |   1   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |наявність приміщень для    |       |

|                     |       |роботи гуртків             |   1   |

|                     |       |наявність музичної та іншої|       |

|                     |       |апаратури                  |   1   |

|---------------------+-------+---------------------------+-------|

|4. Розміщення та     |  20   |Для корпусів:              |       |

|проживання           |       |житлові кімнати (за        |       |

|                     |       |наявності різних кімнат    |       |

|                     |       |виставляється вищий бал)   |       |

|                     |       |на 2 особи                 |   5   |

|                     |       |на 3-4 особи               |   4   |

|                     |       |на 5 і більше осіб         |   3   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |наявність побутових        |       |

|                     |       |приміщень, у т.ч.:         |       |

|                     |       |кімната для просушування   |       |

|                     |       |одягу та взуття            |   2   |

|                     |       |приміщення для зберігання  |       |

|                     |       |валіз                      |   2   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |укомплектованість кімнат   |       |

|                     |       |меблями  (ліжко, шафа,     |       |

|                     |       |тумбочка) у кількості,     |       |

|                     |       |достатній для забезпечення |       |

|                     |       |комфортних умов кожній     |       |

|                     |       |дитині                     |   3   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |розташування санвузлів, що |       |

|                     |       |включають вбиральні,       |       |

|                     |       |вмивальні з мийками для    |       |

|                     |       |ніг, кабіни особистої      |       |

|                     |       |гігієни дівчаток, душових  |       |

|                     |       |кабін:                     |       |

|                     |       |біля житлових приміщень    |   3   |

|                     |       |окремо від житлових        |       |

|                     |       |приміщень, але на тому     |       |

|                     |       |самому поверсі             |   2   |

|                     |       |на вулиці                  |   1   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |забезпеченість гарячим     |       |

|                     |       |водопостачанням санвузлів  |       |

|                     |       |(душових кімнат):          |       |

|                     |       |до 3-х годин (включно) на  |       |

|                     |       |добу                       |   2   |

|                     |       |більше 3-х годин на добу   |   3   |

|                     |       |цілодобово                 |   5   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |Для наметових таборів:     |       |

|                     |       |наявність наметів для      |       |

|                     |       |проживання (за наявності   |       |

|                     |       |різних наметів             |       |

|                     |       |виставляється вищий бал)   |       |

|                     |       |на 2 особи                 |   4   |

|                     |       |на 3-4 особи               |   3   |

|                     |       |на 5 і більше осіб         |   2   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |забезпеченість наметів для |       |

|                     |       |проживання необхідним      |       |

|                     |       |індивідуальним туристичним |       |

|                     |       |спорядженням (спальні      |       |

|                     |       |мішки/ліжка, карімати,     |       |

|                     |       |вкладиши для спальних      |       |

|                     |       |мішків)                    |   3   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |наявність облаштованого    |       |

|                     |       |харчоблоку (окремий намет  |       |

|                     |       |для приготування та        |       |

|                     |       |зберігання їжі, льох)      |   4   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |наявність критих тентів (на|       |

|                     |       |випадок несприятливих      |       |

|                     |       |погодних умов)             |   1   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |наявність облаштованої     |       |

|                     |       |господарчої частини (місце |       |

|                     |       |та необхідне обладнання для|       |

|                     |       |заготівлі дров, наявність  |       |

|                     |       |електрогенератора для      |       |

|                     |       |енергопостачання тощо)     |   4   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |наявність санітарно-       |       |

|                     |       |гігієнічної території (душ,|       |

|                     |       |кімната гігієни, місця для |       |

|                     |       |вмивання, місця для        |       |

|                     |       |встановлення туалетів,     |       |

|                     |       |місця для сміття та        |       |

|                     |       |відходів)                  |   4   |

|---------------------+-------+---------------------------+-------|

|5. Організація       |  30   |Організація харчування     |       |

|харчування           |       |дітей:                     |       |

|                     |       |в одну зміну               |   5   |

|                     |       |в дві зміни                |   3   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |кратність харчування:      |       |

|                     |       |п'ятиразове                |  20   |

|                     |       |чотириразове               |  15   |

|                     |       |триразове                  |  10   |

|                     |       |наявність дієтичного       |       |

|                     |       |харчування                 |   5   |

|---------------------+-------+---------------------------+-------|

|6. Організація       |  15   |Проведення занять з        |       |

|фізкультурно-        |       |ранкової гігієнічної       |       |

|спортивної           |       |гімнастики                 |   2   |

|діяльності           |       |                           |       |

|                     |       |проведення змагань         |   1   |

|                     |       |організація спортивних свят|   2   |

|                     |       |робота спортивних секцій:  |       |

|                     |       |до 2-х включно             |   2   |

|                     |       |до 3-х включно             |   3   |

|                     |       |до 5-ти включно та більше  |   5   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |організація піших          |       |

|                     |       |туристичних походів        |   5   |

|---------------------+-------+---------------------------+-------|

|7. Наявність         |  10   |Лікувальна фізкультура     |   2   |

|лікувально-          |       |окремі послуги для дітей з |       |

|реабілітаційних та   |       |особливими потребами       |   2   |

|санаторно-курортних  |       |                           |       |

|послуг               |       |робота кабінетів:          |       |

|                     |       |стоматологічного           |   1   |

|                     |       |фізіотерапевтичного        |   1   |

|                     |       |масажного                  |   1   |

|                     |       |фітотерапії                |   1   |

|                     |       |                           |       |

|                     |       |наявність інших послуг:    |       |

|                     |       |до 2-х включно             |   1   |

|                     |       |до 4-х включно та більше   |   2   |

|---------------------+-------+---------------------------+-------|

|8. Організація       |  35   |Впровадження інноваційних  |       |

|виховної діяльності  |       |проектів                   |   5   |

|та дозвілля          |       |                           |       |

|                     |       |робота за авторськими      |       |

|                     |       |програмами                 |   5   |