Меню

Главная категория

ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ КЕРІВНИКІВ ГРУП ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ПІШОХІДНОЇ ЕКСКУРСІЇ

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом _______________________
(посада керівника і

_____________________________
найменування закладу)

_________________ № _________
(число, місяць, рік)


ІНСТРУКЦІЯ №_____

ДЛЯ КЕРІВНИКІВ ГРУП ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ПІШОХІДНОЇ ЕКСКУРСІЇ

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1.Учасники та організатори туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю під час підготовки та проведення туристських подорожей керуються Законом України "Про освіту", Законом України "Про туризм", іншими законодавчими та підзаконними актами України, Правилами проведення туристських подорожей з учнівською і студентською молоддю України.
1.2.Інструкція з безпеки під час проведення пішохідних екскурсій поширюється на керівників позашкільних оздоровчих закладів.
1.3.Інструкція розроблена на основі Закону України "Про освіту", "Правил проведення туристських подорожей з учнівською і студентською молоддю України", "Правил дорожнього руху".
1.4.Інструкція е основою для розробки інструкції з безпеки під час проведення пішохідних екскурсій в оздоровчих закладах, яка розробляється керівником групи, організатором екскурсії та затверджується начальником табору. Вимоги зазначеної інструкції є обов'язковими для виконання.


2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ ПІШОХІДНОЇ ЕКСКУРСІЇ

ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ ДІТЕЙ ОЗДОРОВЧОГО ЗАКЛАДУ З БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ПЛАВАННЯМ

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказом _______________________
(посада керівника і

_____________________________
найменування закладу)

_________________ № _________
(число, місяць, рік)

ІНСТРУКЦІЯ №
ДЛЯ ДІТЕЙ ОЗДОРОВЧОГО ЗАКЛАДУ
З БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ПЛАВАННЯМ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Вимоги щодо організації безпечного плавання дітей
у відкритих водоймах

1.1. Купання дітей дозволяється організовувати тільки у спеціально відведених місцях, обмежених сигнальними буями або прапорцями, у присутності медичного працівника, інструктора, вихователя.
1.2. Організацію купання і безпосередній контроль за його проведенням здійснює фахівець, призначений керівником оздоровчого закладу, який повинен бути на березі перед заходженням дітей у воду, під час їхнього купання та виходу з неї і контролювати наявність купальників.
1.3. Під час купання потрібно мати рятувальні засоби (човен, мотузку, круги й предмети, що їх замінюють).
1.4. Для тих, хто не вміє плавати, купання організовують у спеціально огороджених місцях, глибиною не більше 1,2 м.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
— купатися у водоймах, не рекомендованих санепідстанцією через небезпеку виникнення інфек-ційних захворювань;
— купатися без відповідного дозволу адміністрації оздоровчого закладу у необладнаних місцях, у години, не передбачені розкладом чи режимом дня;
— використовувати рятувальні засоби, спорядження для підводного плавання для сторонніх цілей;
— запливати за обмежувальні знаки місць, відведених для купання, підпливати до моторних, парусних суден, веслових човнів, барж тощо;
— вилізати на технічні й попереджувальні знаки, буйки та інші споруди;
— стрибати у воду зі споруд, не пристосованих для цього.

ІНСТРУКЦІЯ з безпеки життєдіяльності при проведенні організованих виховних заходів в дитячому позашкільному оздоровчому закладі

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказом _______________________
(посада керівника і
_____________________________
найменування закладу)

_________________ № _________
(число, місяць, рік)

ІНСТРУКЦІЯ № ___
з безпеки життєдіяльності при проведенні
організованих виховних заходів в
дитячому позашкільному оздоровчому закладі

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Відповідальність за створення безпечних та здорових умов під час проведення організованих виховних заходів, для всіх учасників заходу, покладається на керівника закладу або на посадових осіб закладу відповідно до наказу по закладу; чинних в закладі Положень.
1.2. Всі види виховної роботи в таборі здійснюються у відповідності та з дотриманням вимог встановлених в нормативних документах галузевої чинності "Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчальї Іо-виховІ юго процесу в установах закладах освіти (Наказ МОіН України від 01.08.2001р. №563)" , "Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти (Наказ МОіН України від 31. 08. 2001 р. №616)", вказівок та рекомендацій управління освіти і науки облдержадміністрації, органу управління освітою за підлеглістю.
1.3. Організований виховний захід проводиться тільки в тому випадку якщо порядок, терміни, відповідальна посадова особа за .проведення його передбачено наказом по закладу чи планом роботи виховної роботи відповідно затвердженими начальником табору.

ІНСТРУКЦІЯ вступного інструктажу з безпеки життєдіяльності для детей під час оздоровлення в дитячому позашкільному оздоровчому закладі


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказом _______________________
(посада керівника і

_____________________________
найменування закладу)

_________________ № _________
(число, місяць, рік)


ІНСТРУКЦІЯ №
вступного інструктажу з безпеки життєдіяльності
для детей під час оздоровлення
в дитячому позашкільному оздоровчому закладі

(інструкція розроблена відповідно до вимог Наказу Міністерства освіти і науки України від 01. 08. 02 року №563)

Фактори ризику або Те, через що ми травмуємося
Це:
- СТИХІЙНІ ЛИХА
- НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ПРИРОДНОГО ПОХОДЖЕННЯ
- НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ
- НЕЩАСНІ ВИПАДКИ
- КРИМІНАЛЬНІ ПОДІЇ
- ХВОРОБИ ТА ЕПІДЕМІЇ
- НЕБЛАГОПОЛУЧНА ЕКОЛОГІЯ
- ПСИХОЛОГІЧНІ СТРЕСИ
- ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ й інше.

ІНСТРУКЦІЯ З БЖД ДЛЯ КЕРІВНИКА ГРУПИ (ВИХОВАТЕЛЯ) ПІД ЧАС СУПРОВОДУ ГРУПИ ДІТЕЙ

(повне найменування закладу із зазначенням підпорядкованості)
_________________________________________________________


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказом _______________________
(посада керівника і

_____________________________
найменування закладу)

_________________ № _________
(число, місяць, рік)

ІНСТРУКЦІЯ З БЖД № _____

ДЛЯ КЕРІВНИКА ГРУПИ (ВИХОВАТЕЛЯ) ПІД ЧАС СУПРОВОДУ ГРУПИ ДІТЕЙ У РАЗІ ОРГАНІЗОВАНОГО ПРЯМУВАННЯ ЇХ
НА ЗАПЛАНОВАНИЙ ЗАХІД НА ГРОМАДСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ
АБО ПІШКИ ТА В ЗВОРОТНОМУ НАПРЯМКУ

I. Загальні положення

1.1. Дія цієї інструкції поширюється на всіх учасників оздоровлення.
1.2. Інструкція розроблена на основі ДНАОП 0.00-8. 03-93 „Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві”, „Положення про організацію роботи з охорони праці”, затв. наказом МОіНУ №563 від 1.08.01.; „Правил проведення туристичних походів, експедицій та екскурсій з учнівською та студентською молоддю України”, затв. МОіНУ №52 від 03.03.1993р.; „Інструкції про порядок перевезення дітей та учнів автобусом за разовими заявками, затв. МОіНУ у 1981р.
1.3. На час проведення організованого руху обов’язково наказом по закладу призначається посадова особа, відповідальна за збереження життя і здоров’я дітей.
1.4. На всі (без винятку) організовані заходи повинні бути розроблені та затверджені в установленому порядку інструкції.
1.5. Інструкція за змістом повинна повністю відповідати змісту запланованого заходу і передбачати правила безпечної поведінки при всіх можливих небезпечних та аварійних ситуаціях.
1.6. На кожен конкретний захід повинна бути окрема юридично оформлена інструкція.
1.7. Організованим заходом вважається захід, який проводиться під керівництвом педагогічного або іншого працівника оздоровчого закладу, який за посадою працює з дітьми.

ІНСТРУКЦІЯ № З НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом _______________________
(посада керівника і
_____________________________
найменування закладу)
_________________ № _________
(число, місяць, рік)

   ІНСТРУКЦІЯ №
З НАДАННЯ ПЕРШОЇ
ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ

   Якщо людина раптово захворіла чи поранилась,
ви надаєте їй першу допомогу з метою:

   •зберегти життя;

   •запобігти погіршенню стану здоров'я;

   •сприяти видужанню.

   У даній інструкції викладені вказівки, як надавати першу допомогу до прибуття бригади швидкої медичної допомоги, чи коли неможливо надати першу медичну допомогу. Медична допомога - це допомога, яку надають медичні працівники при відповідних умовах. Тут охоплено лише найсерйозніші та небезпечні для життя ви-
падки, при яких потерпілому треба надати невідкладну допомогу.
Оволодівши методами першої допомоги, Ви будете знати, що потрібно і що не потрібно робити при раптовому захворюванні чи при нещасних випадках.

   НЕБЕЗПЕКА ПРИ РЯТУВАННІ

   - на воді:

   - намагайтесь рятувати потопаючих лише в тому випадку, якщо Ви досвідчений рятівник на воді.

   - при ураженні електричним струмом

   - переконайтесь, чи потерпілий не контактує з джерелом електричного струму;

   - вимкніть струм або відсуньте електропровід сухою дерев'яною палицею.

при отруєнні чадним газом;

   - •не заходьте одразу в закрите приміщення, щоб допомогти потерпілому, який знепритомнів; припиніть доступ газу;

   - •провітріть приміщення або одягніть респіратор; винесіть потерпілого на свіже повітря; розпочинайте робити штучне дихання;

   УШКОДЖЕННЯ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ

 Ушкодження дихальних шляхів   Ушкодження дихальних шляхів може наступити внаслідок утоплення, ураження електричним струмом, отруєння газами, асфіксії (задушення) тощо. Незалежно від причини, потрібно відновити дихання не пізніше, ніж через три хвилини, щоб уникнути відмирання клітин головного мозку і смерті.
Якщо хтось непритомний, негайно перевірте дихання.

                                           • Прослідкуйте за рухом грудної клітки.

          Ушкодження дихальних шляхів 1           • Перевірте, чи прослуховується дихання.

                                             • Прихилившись щокою до потерпілого,відчуйте подих повітря.

                   Якщо ознаки дихання відсутні, покличте за допомогою і запезпечте прохідність дихальних шляхів.

   • Виведіть нижню щелепу вперед.

   • Охопивши рукою чоло, відведіть голову назад.

   - У результаті цих операцій язик відходить від
задньої стінки гортані, що сприяє самовільному            
проходженню повітря. Ще раз переконайтеся, чи
потерпілий самостійно дихає.

Ушкодження дихальних шляхів 2

   ШТУЧНЕ ДИХАННЯ (ШД)

   Якщо дихання немає, потрібно викликати його штучно, використовуючи способами рот-до-рота або рот-до-носа.

   СПОСІБ РОТ-ДО-РОТА-І-НОСА

   Для немовлят і малих дітей можна одночасно щільно охопити своїми губами рот і ніс, акуратно вдуваючи через них повітря кожні три секунди. Не треба відхиляти голову занадто далеко, щоб не заблокувати доступ повітря або самому спричинити ушкодження.

   СПОСІБ РОТ-ДО-РОТА

   - Покрийте рот потерпілого чистим шматком тканини або марлі.

   - Огляньте порожнину рота і очистіть її.

   - Покладіть потерпілого горизонтально на спину.

СПОСІБ РОТ-ДО-РОТА

   - Розщепніть комір, пасок та інший одяг.

   - Розігніть різко голову, - для цього підкладіть, одну руку під шию, другою відтисніть чоло хворого назад.

   - Затисніть ніздрі.

   - Глибоко вдихніть самі.

   - Швидко і щільно притисніть свій рот до відкритого рота потерпілого.

   - Зробіть два вдування.

 - Після кожного вдування підніміть свою голову, щоб потерпілий видихнув повітря. Прослідкуйте за його рухом.

   - Якщо грудна клітка не піднімається, ще більше відведіть голову потерпілого назад, розігнувши шию, і продовжуйте ШД.

   - Забезпечте герметичність вдування повітря.

   - Після проведених двох активних вдувань, перевірте пульсацію сонної артерії на шиї.

   - Попросіть когось викликати медичну допомогу.

   - Якщо пульсація відчутна, продовжуйте ШД з частотою одне вдування кожні 5 секунд - для дорослих; контроль пульсу - через одну хвилину, а потім через кожні 5 хвилин.

СПОСІБ РОТ-ДО-РОТА 1  

 Якщо немає пульсу, то потрібно розпочати зовнішній масаж серця (ЗМС). Незважаючи на велику кількість, причин, які можуть привести до зупинки кровообігу, його прояви однакові у всіх хворих.

   Для раптової зупинки серця характерні такі ознаки:

   • непритомність;

   • відсутність пульсу на великих артеріях (сонна і стегнова);

   • відсупнсть тонів серця;

   • зупинка дихання або раптова поява періодичного дихання;

   • розширення зіниць очей;

   • зміна кольору шкіри: блідо-сірий, сірий з синюшним відтінком.

   ІІри наданні першої долікарської допомоги необхідно зареєструвати час зупинки серця і початок ЗМС і ШД.

   ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ ЗМС

   - Хворого треба положити на тверду основу (підлога або низька кушетка) для попередження можливого зміщення його тіла під зусиллям рук масажиста, уникнення неефективності проведення ЗМС.

   - Той, хто робить ЗМС, може перебувати з будь-якого боку від хворого; зона прикладення сили його рук

   розміщена на нижній третині грудини, строго по серединній лінії.

  ЗМС

 - Для проведення масажу кладуть долоні одна на одну навхрест і тиснуть на грудину в зоні, розміщеній на 3-4 поперечних пальці (3-4,5 см) вище під місіїя прикріплення до грудини мечевидного відростка.

   - Випрямлені в ліктьових суглобах руки масажиста розміщують таким чинам, щоб тиск здійснювало тільки зап'ястя.

   - Стиснення грудної клітки потерпілого проводиться за рахунок тиску тулуба масажиста.

   - Зміщення грудини в напрямі до хребта (тобто глибина вгинання грудної клітки) становить 4-6 см.

ЗМС 1

   - Тривалість одного стискання грудної клітки - 0,5-1 с (темп масажу - 60 разів за 1 хв.).

   - В інтервалах руки з грудини не знімають, пальці залишаються припіднятими, руки повністю випрямлені в ліктьових суглобах.

   При проведенні ЗМС і ШД однією людиною після двох швидких нагнітань повітря в легені потерпілого проводиться 10- 12 стискань грудної клітки, співвідношення 2:12
Якщо беруть участь 2 особи, то це співвідношення 15, тобто на одне вдування приходиться 5 стискань грудної клітки.
Обов'язковою умовою проведення ЗМС постійний контроль за його ефективністю.

   Критерії ефективності ЗМС такі:

   • зміна кольору шкірних покривів: вони стають менш блідими, сірими, синюшними;

   • звуження зіниць, якщо вони були розширені з появою реакції на світло (звуження зіниці під впливом світла);

   • поява пульсового поштовху на сонній і стегновій, а інколи і на променевій артеріях потерпілого;

   • поява самостійних дихальних рухів;

   ЗМС проводять до того часу, поки не прибуде бригада швидкої медичної допомоги або не відновиться самостійне стійке дихання і діяльність серця.
При підозрі на ушкодження шийного відділу хребта -

   НЕ МОЖНА ВІДХИЛЯТИ ГОЛОВУ НАЗАД і РУХАТИ ЇЇ 3 БОКУ НА БІК.

   Забезпечте доступ повітря, відвівши нижню щелепу і утримуючи голову в нерухомому положенні.

   • фіксуючи пальцями кут нижньої шелепи, відведіть її вверх;

   • великими пальцями відкрийте рот, щоб повітря вільно проходило в дихальні шляхи;

   • вдуваючи в рот, ніс потерпілого закрийте своєю щокою

ІНСТРУКЦІЯ з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах

ЗМІСТ ДОКУМЕНТУ

ІНСТРУКЦІЯ з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах

1. Загальні вимоги до раціонального харчування дітей у дошкільних навчальних закладах

2. Оцінка ефективності харчування

3. Організація дієтичного харчування

4. Санітарно-гігієнічні вимоги до постачання, безпеки, якості, умов зберігання і реалізації продуктів харчування і продовольчої сировини, технології
приготування страв

5. Санітарно-гігієнічний режим на харчоблоці, вимоги до устаткування і інвентарю

ДОДАТКИ

Додаток 1
до пункту 1.13 Інструкції
РОЗПОДІЛ
продуктового набору за основними
групами та видами продуктів (у відсотках)

Додаток 2
до пункту 1.12 Інструкції
ПРИМІРНЕ ДВОТИЖНЕВЕ МЕНЮ

Додаток 3
до пункту 1.15 Інструкції
ЗАЯВКА НА ПРОДУКТИ

Додаток 4
до пункту 1.15 Інструкції
ТЕРМІНИ
реалізації та умови зберігання продуктів,
що швидко та особливо швидко псуються

Додаток 5
до пункту 1.20 Інструкції
КАРТКА-РОЗКЛАД СТРАВИ
(для картотеки страв)

Додаток 6
до пункту 1.21 Інструкції
ПИТОМА ВАГА
неїстівної частини харчових продуктів
(стандартні відходи)*

Додаток 7
до пункту 1.21 Інструкції
ЗОШИТ обліку відходів

Додаток 8
до пункту 1.23 Інструкції
ЖУРНАЛ бракеражу готової продукції

Додаток 9
до пункту 1.30 Інструкції
ЖУРНАЛ обліку виконання норм харчування

Додаток 10
до пункту 1.30 Інструкції
ТАБЛИЦЯ
хімічного складу та енергетичної цінності
деяких продуктів харчування

Додаток 11
до пункту 1.37 Інструкції
ЖУРНАЛ здоров'я працівників харчоблоку

Додаток 12
до пункту 1.38 Інструкції
КНИГА складського обліку

Додаток 13
до пункту 2.2 Інструкції
ЖУРНАЛ АНТРОПОМЕТРІЇ

Додаток 14
до пункту 4.21 Інструкції
НОРМИ
натуральних втрат продуктів харчування при зберіганні у коморах та складських приміщеннях

Додаток 15
до пункту 1.37 Інструкції
ЖУРНАЛ бракеражу сирих продуктів

Додаток 16
до пункту 4.26 Інструкції
ТРИВАЛІСТЬ термічної обробки продуктів

Додаток 17
до пункту 5.3 Інструкції
ПЕРЕЛІК
миючих засобів, дозволених МОЗ України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
17.04.2006 № 298/227
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 травня 2006 року за № 523/12397

Про затвердження Інструкції
з організації харчування дітей
у дошкільних навчальних закладах

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 № 1591 “Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах” з метою підвищення якості та ефективності організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах

Н А К А З У Є М О:

1. Затвердити Інструкцію з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, додається.

2. Міністерствам освіти і науки, охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки, охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Республіканській санітарно-епідеміологічній станції Автономної Республіки Крим довести Інструкцію з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах до відома місцевих органів управління освітою, охороною здоров’я, керівників дошкільних навчальних закладів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби і забезпечити її виконання.

3. Опублікувати цей наказ в інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України та розмістити на сайтах міністерств.

4. Контроль та нагляд за виконанням наказу покласти на заступника Міністра освіти і науки України Огнев’юка В. О. та на першого заступника Міністра охорони здоров’я України, головного державного санітарного лікаря України Бережнова С. П.

ІНСТРУКЦІЯ
з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах


1. Загальні вимоги до раціонального харчування дітей у дошкільних навчальних закладах

1.1. Раціональний режим харчування, збалансованість раціону є основними умовами для підвищення опору дитячого організму до захворювань, для нормального росту і розвитку дітей, які виховуються у дошкільних навчальних закладах.

1.2. Режим харчування залежить від режиму роботи дошкільного навчального закладу і затверджується керівником закладу. Їжу необхідно видавати дітям у суворо визначений час, чотири-п’ять разів на добу, з інтервалами у 3-4 години.
Для груп, які працюють менше шести годин, організація харчування, його форми і кратність визначаються за домовленістю з батьками чи особами, які їх замінюють. Якщо діти перебувають у дошкільному навчальному закладі не більше 4 годин, то їх за бажанням батьків харчуванням можна не забезпечувати. Діти, які перебувають у закладі більше 4 годин, обов’язково забезпечуються харчуванням. При цьому режим харчування може бути одно- або дворазовий з інтервалами між прийомами їжі не більше 3-4 годин. Це може бути сніданок або обід, а також сніданок і обід.
При 10,5 і 12-годинному перебуванні дітей у закладі режим харчування повинен бути триразовим: орієнтовно для ясельних груп — сніданок 8.00–8.20, обід 11.30–12.00, вечеря 15.30–16.00; для дошкільних груп — сніданок 8.30–8.50, обід 12.30–13.00, вечеря 16.30–16.50.
При перебуванні дітей у дошкільному навчальному закладі більше 12 годин необхідно організовувати обов’язкове чотириразове харчування, при цьому вечерю передбачити о 19.00–19.30. Для дітей, які перебувають у закладі цілодобово (інтернатна група), перед нічним сном необхідно організувати додатковий п’ятий прийом їжі (склянка кефіру, ряжанки, нарине, йогурту з хлібом або печивом тощо).

1.3. У санаторних дошкільних навчальних закладах (санаторних групах) у залежності від профілю:

а) для дітей, які часто і тривало хворіють;

б) для дітей із захворюваннями шлунково-кишкового тракту;

в) для дітей, народжених від батьків, які постраждали під час аварії на Чорнобильській АЕС;

г) для дітей дошкільних навчальних закладів компенсуючого типу (порушення фізичного та (або) розумового розвитку) режим харчування повинен бути 4 або 5-разовим за призначенням лікаря.

1.4. Під час оздоровчого періоду необхідно організувати додатковий прийом їжі — другий сніданок з 10.00 до 11.00 у вигляді фруктів, соків, які видаються під час прогулянки.

1.5. Для організації оптимального питного режиму потрібно забезпечити дітей водою за індивідуальною потребою. Кип’ячену воду дають після охолодження до кімнатної температури. Її зберігають у добре вимитому посуді і міняють не рідше ніж 1 раз на добу.

1.6. Розподіл їжі за калорійністю протягом дня повинен бути таким: сніданок — 25 %, обід — 35 %, підвечірок і вечеря — по 20 %. Тривалість сніданку, підвечірку і вечері — по 20 хв., обіду — 25–30 хв. Об’єм їжі повинен відповідати віку дитини.

Орієнтовний об’єм готових страв та окремих продуктів для дітей різних вікових груп (у грамах)

страви

Примітка. При розподілі страв на порції враховується вік дитини і індивідуальні особливості: апетит, стан здоров’я, сприймання продуктів (не сприймає молоко, рибу, полуниці, яйця тощо).

1.7. Вихователі, помічники вихователів, які беруть участь в організації харчування дітей, повинні бути ознайомлені з питаннями гігієнічного та естетичного виховання дітей. Починаючи з раннього віку дитини, необхідно приділяти увагу вихованню культурно-гігієнічних навичок під час вживання їжі. За дитиною необхідно закріпити постійне місце за столом, при цьому розмір стола та стільця підбирається відповідно до зросту дитини.
Перед кожним прийомом їжі стіл сервірують згідно з меню. З двохрічного віку дітей привчають користуватися серветкою. На четвертому році життя навчають користуватися виделкою, а на п’ятому році — негострим ножем.
Дітей привчають сідати за стіл охайними, з чистими руками, сидіти за столом правильно і користуватися столовими приборами (згідно з вимогами навчальної програми). Руки необхідно мити безпосередньо перед тим, як дітей садять за обідні столи, і після приймання їжі. З чотирьохрічного віку дітей навчають чергувати у групі під час приймання їжі з використанням санітарного одягу (фартушки, косинки або ковпаки), сервірувати столи і збирати використаний посуд.

1.8. Дітям потрібно давати страви у тому вигляді, що допомагає процесу їх вживання: довгі макаронні вироби перед варінням переламують; мандарин, апельсин надрізають; хліб нарізають невеликими шматочками. Масло дітям молодшого віку намазують на хліб, старші діти роблять це самі.

1.9. При організації харчування необхідно додержуватися принципів наступності, єдності вимог в дошкільному навчальному закладі і в родині. Питання раціонального харчування дітей слід включати у тематику батьківських зборів, консультацій для батьків, висвітлювати у інформаційних куточках. Для правильної організації годування дитини вдома, особливо у вихідні і святкові дні, батьки повинні знати режим і специфіку харчування у дошкільному навчальному закладі. Тому щодня в інформаційних куточках необхідно вивішувати меню із зазначенням виходу страв.

 

1.10. Для частування дітей у дні народження, інші свята можна використовувати приготовлені у закладі пиріг, пиріжки або принесені батьками фрукти, ягоди, цукерки, печиво (промислового виробництва). З метою попередження захворюваності гострими кишковими інфекціями та харчових отруєнь дітей суворо забороняється приносити у дошкільний навчальний заклад кремові вироби (торти, тістечка), морозиво, напої, у тому числі солодкі газовані тощо.

 

1.11. Для збереження апетиту не рекомендується годувати дитину вдома вранці, перед відвідуванням дошкільного навчального закладу. Винятком можуть бути яблуко, морква, овочевий сік у кількості 50–100 г. Якщо дитина поснідала вдома, її і не слід примушувати снідати вдруге.

 

1.12. Раціональне харчування в дошкільному навчальному закладі передбачає обов’язкове складання меню. Примірне двотижневе меню складається на зимово-весняний і літньо-осінній періоди року або на кожен сезон року окремо та погоджується з територіальною установою державної санітарно-епідеміологічної служби і затверджується керівником навчального закладу (додаток 2). Примірне двотижневе меню складається з урахуванням забезпечення сезонними продуктами: свіжими (консервованими, квашеними) овочами, ягодами, фруктами (сухофруктами), соками, варенням тощо. Як приправи і спеції у літній і зимовий періоди року дозволяється використовувати зелень петрушки, кропу, селери, цибулі, часнику тощо, лавровий лист, сік лимона або лимонну кислоту. Зелень може бути парниковою або вирощеною у відкритому ґрунті. У харчуванні дітей забороняється застосування оцту, натуральної кави, напоїв з неї.

 

1.13. Харчування дітей здійснюється відповідно до норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 № 1591 “Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах”.

 

Розподіл продуктового набору за основними групами та видами продуктів (у відсотках) наведено у додатку 1.

 

1.14. Частота та обсяг завозу продуктів харчування і продовольчої сировини повинні залежати від терміну їх реалізації та кількості дітей, які відвідують заклад, при цьому частота завозу повинна становити 2–3 рази на тиждень (м’ясні страви готуються — 4 рази, сирні та рибні — 2–3 рази на тиждень). Важливо правильно поєднувати продукти і страви. При видачі на перше розсольнику, овочевого супу, борщу на друге необхідно давати гарнір із крупів, макаронних виробів, комбінований гарнір, а також овочевий салат або овочі. При видачі на перше круп’яного супу на друге рекомендується гарнір з овочів. Перед обідом дітям слід давати свіжі овочі або соління (морква, цибуля, часник, помідор, огірок тощо) у кількості 10–50 г для підвищення апетиту, засвоєння їжі.

 

1.15. Відповідно до примірного двотижневого меню повинно надаватися попереднє щомісячне замовлення на продукти до суб’єктів підприємницької діяльності, постачальників продуктів харчування і продовольчої сировини (дрібнооптова база, споживча кооперація, плодоовочева база, фірма, приватні підприємці тощо). Регулярно, один раз у 2–3 дні необхідно надавати заявки на продукти (додаток 3), які зберігаються у суб’єктів підприємницької діяльності, постачальників продуктів харчування і продовольчої сировини, копії заявок — у керівників дошкільних навчальних закладів з відміткою про їх виконання. Частота завезення продуктів, у тому числі продуктів, що швидко та особливо швидко псуються (м’ясо, риба, сир, сметана тощо), повинна суворо відповідати термінам реалізації та умовам зберігання продуктів, що швидко та особливо швидко псуються (додаток 4).

1.16. Ураховуючи можливі перебої у постачанні продуктів харчування, у дошкільному навчальному закладі повинен бути двотижневий запас рибних, м’ясних консервів, молочних продуктів тривалого терміну зберігання, фруктів. Запас овочів у дошкільному навчальному закладі повинен бути не більше ніж на 20 діб, круп, бобових — 30 діб.

1.17. Консерви м’ясні, рибні та овочеві можуть використовуватися як виняток при відсутності м’яса, риби, свіжих овочів, але тільки після їх термічної обробки при приготуванні перших і других страв. При цьому необхідно закуповувати натуральні консерви без додавання олії, томату, оцту. Із консервованих фруктових компотів промислового виробництва можна готувати страви тільки після розведення та обов’язкового повторного кип’ятіння. У харчуванні дітей, крім свіжих овочів, рекомендується використовувати солоні (огірки, капусту, яблука). Для кожного конкретного дошкільного навчального закладу за погодженням з територіальною санепідстанцією при наявності необхідних умов допускається заготівля овочів, зелені тощо — висушування, соління, квашення овочів без їх герметичного закупорювання.

1.18. Щодня на кожний наступний день відповідно до наявності продуктів харчування та з урахуванням примірного двотижневого меню, картотеки страв необхідно складати меню-розклад. Меню-розклад складається окремо для двох вікових груп — дітей віком до 3 років та дітей віком від 3 до 6 (7) років відповідно до затверджених норм харчування. В меню-розкладі зазначається кількість порцій для дітей віком до 3 років, дітей віком від 3 до 6 (7) років та дітей, на яких поширюються пільги. Кількість продуктів (вага брутто), що використовуються, записується у меню-розкладі у вигляді дробу: у чисельнику — на одну дитину, у знаменнику — на всіх дітей. Обов’язково указується повна назва страв та їх теоретичний вихід для кожної вікової групи.

1.19. У меню-розкладі обов’язково указують кількість працівників дошкільного навчального закладу, які харчуються згідно із заявами на ім’я керівника; для них виписується харчування за нормами для дітей старшої вікової групи. Вартість обіду персонал сплачує щомісяця за окремою відомістю. Меню-розкладка складається медичним працівником, комірником, кухарем, підписується керівником дошкільного навчального закладу.
Харчування дітей віком від 2 місяців до 1 року здійснюється за призначенням лікаря. Для цих дітей медичним працівником складається окрема меню-розкладка.

1.20. У разі, якщо до дошкільного навчального закладу не прийшло 4 і більше дітей, продукти довгострокового зберігання (цукор, олія, цукерки, печиво), які були виписані на обід, підвечірок і вечерю, кухар повинен повернути до комори, а продукти з обмеженим терміном придатності до споживання (молоко, м’ясо, риба, сметана, масло вершкове тощо) розподілити на присутніх у закладі дітей. Якщо прийшло 4 і більше дітей від кількості дітей, на яких було розраховано меню, то для них необхідно додатково виписати продукти, що обов’язково оформляється відповідним актом, накладною та записом у меню-розкладці за підписами медсестри, кухаря, комірника, керівника навчального закладу.
Меню-розкладка складається відповідно до картотеки страв, яка затверджується керівником закладу. Картотека страв — це набір карток-розкладів страв для Картотеки страв (додаток 5) за групами страв: перші, другі, треті страви, салати, гарніри тощо.

1.21. Для встановлення фактичної кількості відходів після завезення у дошкільний навчальний заклад свіжих овочів необхідно провести їх контрольну зачистку. Фактична кількість відходів встановлюється зважуванням продукту до і після холодної обробки. Кількість відходів ділиться на масу продукту до очищення (у г брутто) та помножується на 100 % (наприклад: картопля до очищення — 1000 г, після очищення — 700 г, відходи — 300 г (1000 г – 700 г); питома вага відходів складає (300 г : 1000 г) ґ 100 % = 30 %. У разі надходження продуктів харчування, продовольчої сировини, в якій питома вага відходів перевищує стандартну, здійснюється контрольна кулінарна обробка, під час якої встановлюється фактична кількість відходів. Якщо питома вага неїстівної частини харчових продуктів (додаток 6) перевищує стандартні відходи, то у Зошиті обліку відходів (додаток 7) указується фактична кількість відходів (у відсотках), наприклад: картопля — 32 % відходів, морква — 28 %. За результатами обробки складається акт або робиться відповідний запис у Зошиті обліку відходів за підписом трьох осіб (медсестри, кухаря і незалежної особи), який засвідчується підписом керівника закладу. До Зошиту обліку відходів заноситься також інформація щодо відходів після холодної обробки або до другої термічної обробки риби, м’яса, які використовуються для приготування котлет, биточків та інших страв. При цьому відходи м’яса, риби, яєць тощо зберігаються до вечора, тобто закінчення робочого дня кухарів.

1.22. Видача готових страв дозволяється тільки після зняття проби медпрацівником (лікар, медсестра, дієтсестра) або при його відсутності іншою особою, відповідальною за організацію харчування (вихователь, методист тощо), призначеною за наказом керівника закладу (кухар не може бути відповідальним за зняття проб). Медпрацівник або особа, відповідальна за організацію харчування дітей, знімає пробу безпосередньо з казана за 30 хвилин до видачі їжі для груп після рівномірного перемішування страви в об’ємі не більше однієї порції відповідно до переліку страв, які наведено у меню-розкладці, і при тій температурі, при якій уживається страва. При цьому визначають фактичний вихід страв, їх температуру, смакові якості, консистенцію, запах. Кожну частину страви оцінюють за такими критеріями: готовність, форма нарізки, відповідність рецептурі (наявність складових частин страви, у тому числі моркви, цибулі тощо, в котлетах — хліба), наявність сторонніх домішок (погано перебрана крупа, погано почищені овочі тощо).

1.23. Зняттю проби не підлягають продукти промислового виробництва — сосиски, тверді сири, кондитерські вироби (цукерки, вафлі, печиво тощо), хліб, масло вершкове, фрукти, ягоди. Оцінюється тільки вага порції цих продуктів.
Фактичний об’єм перших, третіх страв встановлюється виходячи з місткості каструлі, казана тощо, що вказується зовні на каструлі, казані. Для визначення фактичного виходу порційних виробів (котлети, птиця, пиріжки тощо) їх зважують у кількості 5–10 порцій і розраховують середню вагу однієї порції.
Результати зняття проби вносяться до Журналу бракеражу готової продукції (додаток 8) особою, яка знімала пробу, під особистий підпис. Видача їжі дозволяється тільки після підпису у наведеному журналі щодо можливості реалізації кожної страви окремо. Журнал бракеражу готової продукції повинен бути пронумерований, прошнурований, завірений підписом керівника і печаткою закладу.

1.24. Щодня необхідно залишати добові проби кожної страви раціону. Добова проба страв є показником якості роботи кухарів закладу. Тому її відбирає кухар з казана у присутності медпрацівника або при відсутності медпрацівника особи, відповідальної за організацію харчування дітей (визначеною наказом), в чистий посуд з кришкою (попередньо помиті та перекип’ячені) до видачі їжі дітям. Проби відбирають в об’ємі порцій для дітей молодшої вікової групи, зберігають на харчоблоці у холодильнику при температурі +4–+8 °С. Проби страв кожного прийому їжі зберігаються протягом доби до закінчення аналогічного прийому їжі наступного дня, наприклад сніданок до закінчення сніданку наступного дня, обід до закінчення обіду наступного дня тощо.
Добові проби, а також проби, які відбираються при здійсненні бракеражу, не оплачуються особою, яка проводила зняття проб.

1.25. Поруч з вікном видачі їжі з харчоблоку обов’язково вивішується графік видачі їжі та денне меню із зазначенням виходу кожної страви, яке завірено керівником і медичним працівником закладу. Перед харчоблоком і в групах повинні бути вивішені таблиці, в яких визначається об’єм порції, що мають отримати діти кожної з вікових груп.

1.26. Казани, каструлі на харчоблоці, а також відра, каструлі, ополоники у групах повинні бути виготовлені із матеріалів, дозволених Міністерством охорони здоров’я України для контакту з продуктами харчування, виміряні і відповідно промарковані. Не рекомендується використовувати емальований та алюмінієвий кухонний посуд. Столовий посуд може бути фаянсовий, порцеляновий або з нержавіючої сталі. Забороняється застосування пластмасового посуду багаторазового використання, пощербленого посуду та емальованого з пошкодженою емаллю. Кількість столового посуду у групі повинна відповідати кількості дітей за списком.

1.27. З метою охорони здоров’я і життя дітей видача готових страв здійснюється безпосередньо після закінчення їх приготування та бракеражу готової продукції. Працівники груп у чистому санітарному одязі (халат, фартух, хустка), чистими руками доставляють їжу у групи лише у промаркованих, закритих кришками відрах і каструлях. Час видачі готових страв з харчоблоку повинен збігатися з графіком видачі їжі та режимами дня груп. При наявності у дошкільному навчальному закладі груп подовженого або цілодобового перебування дітей робота харчоблоку повинна бути організована, щоб готові страви на останній прийом їжі видавались безпосередньо після їх приготування або проміжок часу між закінченням приготування страви та вживанням її дітьми не перевищував 30 хвилин.

1.28. Не дозволяється садити дітей за столи до закінчення сервірування. В ясельних групах годування дітей, які можуть їсти самостійно, організують так, щоб вони не чекали їжу. Їх годують невеликими групами, одночасно по 3–4 дитини за столом. Після вживання першої страви дітям необхідно відразу подавати другу страву тощо.

1.29. Велика кількість залишків їжі на тарілках (понад 15 % від об’єму порції) може свідчити про погане самопочуття дитини, низьку смакову якість страви, про нераціонально складене меню, помилки у режимі харчування (скорочені інтервали між прийомами їжі) тощо.

1.30. Для контролю за виконанням затвердженого набору продуктів медсестра веде Журнал обліку виконання норм харчування (додаток 9). На підставі даних цього журналу кожні десять днів проводиться аналіз якості харчування, а при необхідності — його корекція. При повному виконанні норм харчування можна не проводити розрахунок хімічного складу раціонів харчування тому, що затверджені норми харчування мають хімічний склад, що відповідає фізіологічним потребам дітей в основних харчових речовинах та енергії. При невиконанні норм харчування до кінця місяця, з метою подальшої корекції харчування, необхідно проводити розрахунок основних інгредієнтів їжі (білків, жирів і вуглеводів) у раціонах харчування дітей відповідно до Таблиць хімічного складу та енергетичної цінності деяких продуктів харчування (додаток 10).

1.31. Для забезпечення дітей вітаміном С необхідно проводити обов’язкову С-вітамінізацію страв. За організацію проведення С-вітамінізації відповідають керівник, кухар та медичний працівник закладу.

1.32. С-вітамінізація здійснюється аскорбіновою кислотою (пігулки, порошок), яку для попередження руйнування необхідно зберігати у темному прохолодному місці, у закритій тарі, під замком, при суворому дотриманні терміну придатності. Необхідно вітамінізувати перші або треті страви обіду (борщ, овочевий суп, компот, чай, кисіль). С-вітамінізація проводиться безпосередньо за 15 хвилин до видачі їжі при температурі страв не вище 45–60 °С. Аскорбінова кислота вноситься з розрахунку: 30 мг для дітей віком до 1-го року, 35 мг — до 3-х років, 40 мг — від 3-х до 7-ми років. Для вітамінізації перших страв і компотів таблетки або порошок аскорбінової кислоти з урахуванням кількості порцій розчиняють у невеликій кількості рідини в порцеляновій чашці або тарілці, помішуючи ложкою з нержавіючої сталі, порцеляни або дерева. Цей розчин виливають у ємність з готовою стравою і ретельно перемішують. Чашку або тарілку ополіскують рідиною страви, яку вітамінізують, виливають у ємність з готовою стравою і знову перемішують. При вітамінізації киселю аскорбінову кислоту вносять у рідину, якою розводять крохмаль, і виливають у ємність, де готується страва, після чого вітамінізовану страву доводять до кипіння (не кип’ятити). Вітамінізовану страву одразу видають у групи. При тривалому зберіганні вітамінізованої страви аскорбінова кислота руйнується. Повторне підігрівання страв забороняється.
Медична сестра повинна щоденно робити запис про С-вітамінізацію у Журналі обліку виконання норм харчування та у меню-розкладі щодо назви страви, яка вітамінізується, кількості порцій, загальної кількості використаної аскорбінової кислоти, кількості препарату на одну порцію та часу проведення вітамінізації.
За умов достатнього фінансування поряд з С-вітамінізацією готових страв рекомендується проводити додаткову вітамінізацію дітей полівітамінними препаратами для забезпечення їх потреб у найважливіших вітамінах. Додаткова видача полівітамінних препаратів рекомендується в першу чергу дітям з незадовільним соматичним статусом (які відстають у фізичному розвитку, часто або тривало хворіють, мають поганий апетит), а також дітям у період сезонних підйомів захворюваності на гострі респіраторні і вірусні інфекції.

1.33. В умовах ускладнення епідемічної ситуації: епідемія грипу, спалахи респіраторно-вірусних інфекцій в дошкільних навчальних закладах додаткову вітамінізацію необхідно проводити з жовтня або з моменту виникнення загрози розповсюдження захворювань. Полівітамінні препарати “Гексавіт”, “Ундевіт”, “Ревіт” тощо видають дітям віком від 2-х років за призначенням лікаря-педіатра. Полівітаміни дають під час сніданку чи обіду. При цьому С-вітамінізацію готових страв в цей час не відміняють.

1.34. З метою підвищення ефективності вітамінізації необхідно нормалізувати функціональний стан мікробіоценозу організму, особливо у тих дітей, у яких були захворювання або порушення функції шлунково-кишкового тракту (гастрити, дискінезії жовчовивідних шляхів, холецистити, панкреатити, ентероколіти тощо). Для цього необхідно включати у раціони кисломолочні напої (кефір, нарине, ряжанка, йогурти тощо).

1.35. Загальне керівництво організацією харчування здійснює керівник дошкільним навчальним закладом. Постачальники продуктів харчування і продовольчої сировини разом з керівником закладу складають графіки і маршрути постачання та обсяги завозу.

1.36. Лікар контролює додержання санітарно-протиепідемічного режиму на харчоблоці, виконання меню, якість та безпеку страв, проводить санітарно-освітню роботу серед персоналу і батьків з питань раціонального харчування, особливо в оздоровчий період. Лікар дає оцінку ефективності харчування, призначає індивідуальне харчування дітям першого року життя і дієтхарчування для дітей диспансерної групи, проводить заняття з персоналом щодо питань гігієни харчування, профілактики харчових отруєнь і гострих кишкових інфекцій.

1.37. Медична сестра під час приймання комірником (кухарем) продуктів харчування та продовольчої сировини, які надходять до закладу, контролює їх безпечність та якість у Журналі бракеражу сирої продукції (додаток 15) за термінами реалізації і умовами зберігання. Медсестра веде документацію з харчування, складає примірне двотижневе меню, меню-розклад, проводить антропометричні вимірювання (дітей ясельних груп — 1 раз на місяць, садових — 1 раз на квартал; в період оздоровлення — щомісяця), здійснює С-вітамінізацію, контролює вихід, безпеку і якість страв (бракераж готової продукції), дотримання технології їх приготування, санітарний стан харчоблоку, дотримання правил особистої гігієни персоналом, наявність у них гнійничкових захворювань і гострих респіраторних інфекцій у працівників харчоблоку (Журнал здоров’я працівників харчоблоку, додаток 11), своєчасність проходження медоглядів (особисті медичні книжки). Медсестра проводить заняття з гігієни харчування й основ дитячого дієтичного харчування, санітарно-освітню роботу, у тому числі бесіди щодо харчування дітей у колективі і родині (вечеря дитини дома, харчування у вихідні дні тощо).

1.38. Комірник (завгосп) контролює умови доставки продуктів харчування та продовольчої сировини до закладу, відповідає за якість та асортимент продуктів харчування та продовольчої сировини, які прийнято до закладу, за додержання вимог санітарного законодавства при їх зберіганні, здійснює їх облік у Книзі складського обліку (додаток 12), бере участь у складанні меню.
При централізованій доставці продуктів харчування приймання продуктів підтверджується не тільки розпискою комірника у супровідному документі постачальника, але і штампом (печаткою) закладу.

1.39. Кухар бере участь у складанні меню, відповідає за зберігання та використання денного запасу продуктів, за повноту закладки продуктів і вихід страв, за якість і своєчасне приготування їжі, за дотримання технології виготовлення, за відбір та зберігання добової проби страв, за додержання правил особистої гігієни, за санітарний стан приміщень харчоблоку. Санітарний одяг (халати, фартухи, хустки, ковпаки) замінюється при забрудненні.
Кухар та інші працівники харчоблоку особисто розписуються у Журналі здоров’я працівників харчоблоку про відсутність дисфункції кишечнику та гострих респіраторних інфекцій. Кухарю підпорядковані кухонні робітники, які у роботі також повинні дотримуватися вищенаведених санітарних вимог.
Працівники дошкільного навчального закладу, у тому числі харчоблоку, проходять медичні огляди відповідно до чинного законодавства.

2. Оцінка ефективності харчування

2.1. Показниками правильної організації харчування в дошкільних навчальних закладах є показники здоров’я дітей (ступінь фізичного розвитку дітей за результатами антропометричних вимірювань, поширеність захворювань, у тому числі шлунково-кишкових, індекс здоров’я тощо). В закладах необхідно
здійснювати постійний контроль за харчуванням дітей, станом їх здоров’я, систематично аналізувати перелічені показники і відповідно до цього проводити корекцію харчування.

2.2. Для оцінки ефективності харчування необхідно проводити аналіз фізичного розвитку дітей. Оцінка рівня фізичного розвитку проводиться з використанням стандартних таблиць: для дітей до 3 років — 1 раз на місяць, від 3 до 6 (7) років — 1 раз на квартал. Одночасно з цим враховуються й абсолютні показники приросту маси тіла за певні проміжки часу — за місяць чи за квартал, які заносяться у Журнал антропометрії (додаток 13). Особливо важливо стежити за динамікою цих показників у дітей груп ризику (діти диспансерної групи, діти з надлишком або з дефіцитом маси тіла).

2.3. Нервово-психічний розвиток дітей оцінюється за віковими показниками. При цьому звертається увага на правильність розвитку статичних і моторних функцій, мови, навичок самообслуговування, особистої і загальної гігієни, ігрової і трудової діяльності, готовність до навчання у школі.
Серед результатів лабораторних досліджень, що можуть служити критеріями оцінки ефективності харчування, важливе значення мають результати дослідження крові, що дозволяють вчасно виявити наявність анемії (низький рівень гемоглобіну, кольорового показника, кількості еритроцитів), алергії (лейкопенія, еозинофілія, уповільнена ШОЕ, гіповітаміноз).
Оцінкою адекватності харчування є рівень захворюваності дітей, особливо гострими респіраторними інфекціями і шлунково-кишковими захворюваннями, тому, що при неправильному харчуванні знижується імунітет і зменшується опірність дитячого організму.

2.4. Питання організації харчування у дошкільному навчальному закладі необхідно заслуховувати на загальних зборах (конференціях) колективу закладу, засіданнях ради дошкільного навчального закладу.

Туризм. Програма гуртка

Пояснювальна записка

     Враховуючи сучасні підходи до системи освіти, особливу увагу потрібно звернути на впровадження в педагогічну практику ефективних технологій розвитку інтелектуальних і творчих здібностей дітей, формування їх пізнавальної активності, індивідуального стилю пізнавальної діяльності та життєвих компетентностей.

     Закон України «Про позашкільну освіту» передбачає розвиток позашкільної освіти шляхом розгортання широкої мережі гуртків, клубів за інтересами, творчих об’єднань. Для їх ефективної роботи потрібна нова інструктивно-методична та програмова база. Серед різноманітних засобів виховання і навчання, які має сучасна педагогіка, чільне місце займає туризм. Саме він формує навички здорового способу життя, підвищує увагу до стану фізичного здоров’я учнів, виховує любов до рідного краю, дає молодій людині можливість самореалізуватися.

     Заняття туризмом передбачає обов’язкове засвоєння низки практичних знань і навичок, а саме: орієнтування на місцевості за допомогою компаса і карти, місцевих предметів; встановлення намету, розпалювання вогнища; приготування їжі в польових умовах; долання природних перешкод з використанням спеціального спорядження; надання долікарської допомоги в польових умовах і таке ін.

З метою профілактики спалахів гострих кишкових захворювань та харчових отруєнь серед дітей та підлітків в оздоровчому таборі

Ми, директор
оздоровчого закладу,_______________
медичний працівник______________
зав. харчоблоком ________________

З метою профілактики спалахів гострих кишкових захворювань та харчових отруєнь серед дітей та підлітків в оздоровчому таборі

 ЗОБОВ’ЯЗУЄМОСЯ:

 

   1. Не допускати виготовлення та реалізацію продуктів та страв, які являють собою епідемічну небезпеку:

- фляжне, бочкове, в пляшках, в пакетах молоко без термічної обробки;

 - сир, сметану без термічної обробки;

- зелений горошок без термічної обробки;

- кисле молоко “самоквас” як напій та виготовлений з нього сир (можна використовувати лише для виготовлення тіста);

- страви з макаронних виробів з м’ясним фаршем (“по-флотські”);

ІНСТРУКЦІЯ № вступного інструктажу з безпеки життєдіяльності для детей під час оздоровлення в дитячому позашкільному оздоровчому закладі

    ЗАТВЕРДЖЕНО

   Наказом _______________________(посада керівника і найменування закладу)

   _________________ № _________

   (число, місяць, рік)

   ІНСТРУКЦІЯ №

   вступного інструктажу з безпеки життєдіяльності

   для детей під час оздоровлення

   в дитячому позашкільному оздоровчому закладі

   (інструкція розроблена відповідно до вимог Наказу Міністерства освіти і науки України від 01. 08. 02 року №563)

Організація та проведення туристичних походів

Організація та проведення туристичних походів

      Комплектування туристичної групи

    Комплектування групи є важливим етапом підготовки майбутньої подорожі. Від цього залежать такі характеристики: складність походу та терміни його проведення. Тобто, одночасно повинні бути вирішенні три взаємопов'язані задачі. Складність походу визначається досвідом його учасників, а термін - їх вільним часом (канікули, відпустка).

     В числі основних заходів із комплектування туристських груп для участі у поході - зустрічі з досвідченими туристами, перегляд фільмів, фотографій, красиво оформлене оголошення про майбутню подорож та ряд інших агітаційних заходів по залученню до туризму.

     Туристські групи формуються з осіб, які об'єднуються на добровільних засадах спільними інтересами, мають відповідний вік, туристський досвід і здійснюють підготовку запланованої туристської подорожі.

     Основні вимоги до учасників, керівників та заступників керівників туристських груп, а також до складу груп наведенні в "Правилах організації та проведення туристичних подорожей з учнівською та студентською молоддю" (див. додаток 1).

     Важливо заздалегідь встановити оптимальний склад учасників походу. Найкраще, коли чисельність групи коливається в межах 6-15 чоловік для походів першої категорії складності (не більше 20 для ступеневих подорожей). Це забезпечує маневреність групи, дотримання графіку руху, швидке подолання природних перешкод. Усі, хто захотів взяти участь у поході, обов'язково повинні пройти медичний огляд. Учасники категорійних походів повинні вміти плавати.

     Комплектування групи закінчується організаційними зборами, де формулюється мета та задачі походу, розглядається план підготовки, розподіляються обов'язки.

     Організація туристських походів зі школярами вимагає від керівника проведення батьківських зборів. На зборах батькам надається інформація про похід, вирішуються фінансові питання.

     Обов'язковим етапом підготовки походу є розподіл роботи між членами групи. Це пояснюється тим, що у осіб, які не брали участі у підготовчій роботі, сподівання щодо походу не виправдовуються і часто вони залишаються незадоволеними його результатами. Розподіл обов'язків сприяє формуванню самоврядування туристської групи на демократичних засадах.

Подолання природних перешкод та змагання зі спортивного туризму

Подолання природних перешкод та змагання зі спортивного туризму

     Складність туристичних категорійних походів визначається наявністю та характеристикою перешкод, що долають на своєму шляху туристи. Тому головною метою змагань є перевірка знань, вмінь та навичок туристів долання природних перешкод. Щоправда, інколи, коли бракує різноманіття природних перешкод, туристам пропонується імітація перешкод (умовні "річка", "болото", "стрімкі скелі" тощо). Але їх подолання проводиться з дотриманням усіх правил безпеки та страхування туристів, тобто так само, якщо б вони долали природні перешкоди.

     Страховка - це організація засобів безпеки для учасників, які знаходяться в потенційно небезпечній зоні або рухаються по поручнях за допомогою спеціального спорядження (карабіни, мотузки).

     Залежно від того, хто забезпечує страховку учасника на березі чи безпосередньо під час переправи, страховки розрізняють: а) самостраховку; б) командну страховку; в) суддівську страховку.

Спеціальне спорядження та вузли для спортивного туризму

Спеціальне спорядження та вузли для спортивного туризму

3. 3.1. Характеристика спеціального спорядження
4. Карабіни
5. Карабіни - це технічні пристрої, призначені для з'єднання елементів туристичного спорядження і виконання різних технічних прийомів, а саме:

- організація командних і суддівських поручнів;
- натяг мотузок за допомогою блоків та поліспастів
- з'єднання робочих мотузок між собою;
- приєднання страхувальної мотузки до учасника;
- організація страховки та самостраховки;
- організація опорних пунктів страховки;
- організація проміжних пунктів страховки; - транспортування "потерпілого";
-транспортування вантажів;
- приєднання учасників до навісних переправ, підйомних (спускових) мотузок та ін. (Див. рис 3.4.)

Вітамінна АБЕЦЕДЕЙКА

Клубна година «Вітамінна АБЕЦЕДЕЙКА»

Мета заняття : ознайомити дітей з поняттям «вітаміни», «асорті». «авітаміноз», «гіповітаміноз» , з’ясувати, яку роль відіграють вітаміни в організмі людини, якими вони бувають, в яких продуктах містяться, формувати бажання вести здоровий спосіб життя для збереження і зміцнення здоров’я; розвивати уважність, мислення; розширювати світогляд; виховувати культуру взаємин.


Хід заняття

І. Вступне слово. Оголошення теми і мети заходу

У всі часи люди особливу увагу звертали на своє здоров'я, піклувалися про нього,
винаходили все нові й нові ліки від хвороб і способи зміцнити свій організм і залишатися бадьорими на довгі роки.
Тож я запрошую вас сьогодні на пізнавально-розважальне шоу «Вітамінна АБЕЦЕДЕЙКА».

Слайд

Безымянный

Основи топографічної підготовки та спортивного орієнтування

Основи топографічної підготовки та спортивного орієнтування
Загальні положення орієнтування на місцевості

    Для успішного подорожування, швидкого та безаварійного подолання маршруту кожен учасник туристично-краєзнавчої діяльності повинен володіти різноманітними навичками орієнтування в будь-який час доби та за будь-яких природних умов.

    Орієнтування на місцевості - це визначення свого місцеположення відносно сторін горизонту та потрібного напрямку руху, вміння витримувати цей напрямок на шляху за допомогою різноманітних пристроїв та спеціальних приладів, а якщо їх нема - за допомогою різноманітних природних орієнтирів та предметів.

    Вміння туриста орієнтуватися на місцевості є ознакою доброї технічної підготовки. Подорожувати незнайомою місцевістю при відсутності компасу, картографічних матеріалів і без попереднього вивчення даної території неприпустимо. У період підготовки до походу під час занять і тренувань на місцевості турист здобуває необхідні вміння орієнтування на місцевості, користування картою і компасом, проведення найпростіших вимірів.

    З усієї різноманітності об'єктів, що зустрічаються на місцевості на шляху туриста, з метою набуття навичок орієнтування використовують природні або штучні предмети-орієнтири: точкові, лінійні, площинні.

    Точкові орієнтири - об'єкти що зображуються на топографічних картах поза масштабними умовними позначеннями, а на місцевості локалізуються у вигляді точки (окремі вершини, пункти геодезичної мережі, домінантні споруди, вежі, тощо).

    Лінійні орієнтири - об'єкти, що мають значну довжину і зображуються на карті лінійними позначеннями (річки, канали, шляхи сполучення, лінії зв'язку та електропередач, лісові просіки, яри та урвища, берегова лінія, тощо).

    Площинні орієнтири - об'єкти що мають чітко окреслені контури і займають значну площу (озера, болота, лісові галявини, ділянки сільськогосподарських угідь, населені пункти, тощо).

    Розрізняють загальне і детальне орієнтування на місцевості.

    Загальним називають таке орієнтування при якому відомі напрямок руху, район перебування, відстань до найближчих значних об'єктів.

    Загальним орієнтуванням обмежуються тоді, коли немає необхідності в детальному вивченні території, точному визначенні точки перебування, чи в разі, коли група прямує до конкретного орієнтиру.

    При детальному орієнтуванні точно визначається точка перебування спостерігача (групи), сторони горизонту і азимут руху, досліджуються навколишні географічні об'єкти, встановлюються орієнтири для подальшого руху.

    Орієнтування на добре знайомій території обмежується розпізнаванням об'єктів орієнтирів і вибором найзручнішого шляху для продовження маршруту. На територіях, що знайомі за описом і вивченням картографічних джерел, а також на тих, за якими наявні великомасштабні топографічні карти чи аерофотознімки, орієнтування вимагає детальної ідентифікації об'єктів, зображених на карті, і постійного орієнтування карти відносно сторін світу. Найбільш складно орієнтуватись на зовсім незнайомих територіях, покладаючись на розповіді місцевих жителів, рукописні схеми, тощо.